Ми з Дмитром одружилися ще 8 років тому. І ось нещодавно посварилися. Чоловік на емоціях склав всі свої речі і забрався геть. Виявилося, поїхав жити до матері, яка живе не в нашому місті.
З часом ми відновлювали спілкування. Адже у нас була донька і я не хотіла, щоб вона росла без батька. Так минали тижні і нібито все налагоджувалося, та Діма не поспішав повертатися додому. Мені було дивно, що він і не згадує про це. І навіть нас із Софійкою до себе не кличе в гості.
І все наше життя залежить від його настрою. Якщо все добре у нього, то й до нас гарне ставлення, а якщо погано, то вже біжить розлучатися.
Я знаю, що Дмитро хороша людина. І постійно думаю про те, що варто було б зберегти сім’ю. Та його холод у відношенні до мене просто вбиває. Він навіть перестав цікавитися, як справи у нас з донькою.
Я ж не знаю, як вчинити далі. Просто здатися і розлучитися було б надто слабохарактерно і безвідповідально.
