Ми з дочкою зібрали речі зятя і коли він прийшов додому, то ми дали йому їх та сказали, щоб він більше з нами не живе. Молодий чоловік був дуже здивований і хотів нам щось сказати, а ми його не слухали та закрили перед ним двері і більше у квартиру його не впустили.

Ми з дружиною прожили тридцять п’ять років разом. Одружилися ми коли мені виповнилось двадцять три роки, а дружині – двадцять один. Ми тоді були дуже молодими. Усього два місяці ми зустрічатися, а тоді зразу зіграли весілля.

Перші роки після одруження ми планували дитину, але дружина не могла завагітніти. Наші друзі і родичі через рік після весілля цікавились чому у нас немає дитини та тим самим завдавали нам страждань, бо ми самі дуже хотіли немовля. Наталя ходила до лікарів, а вони тільки розводили руками і казали, що вона здорова. Згодом я здав аналізи і також виявилось, що у мене все гаразд.

Через чотири роки я почав працювати в місті. Тому ми продали батьківську хату в селі та купили квартиру у місті.

Ми жили у новій квартирі і вже змирились, що не будемо мати дітей. В сорок два роки моя дружина почувалась не дуже добре, в коли пішла до лікаря, то він їй сказав, що вона вагітна. Наталя була дуже щасливою і зразу мені розповіла. Я дуже здивувався, але був дуже радий, що у нас буде дитина.

Вагітність дружини була для нас чудом і великим подарунком з небес. Багато років у нас не було дітей і ми перестали сподіватись, а тут дружина завагітніла – це велике щастя.

Через дев’ять місяців у нас народилась дочка і ми назвали її Оленою. Коли вона навчалась в школі, то моя дружина захворіла і померла. Ми з дочкою залишились самі жити.

Минули роки і дівчинка виросла. Вона вступила в університет, а згодом закінчила його з червоним дипломом. Дочка знайшла дуже хорошу роботу за спеціальністю.

Олена на роботі познайомились з молодим чоловіком і вони почали зустрічатись. А згодом одружилися, я був радий за дочку і бажав їй щастя.

Я запропонував їм жити у моїй квартирі, бо орендувати житло дуже дорого і це зовсім не потрібно, якщо у мене є двокімнатна квартира.

Незабаром Олена завагітніла і народила хлопчика. Я завжди сидів з онуком, купував йому іграшки і одяг.

Одного разу я підслухав розмову зятя і дочки. Молодий чоловік підмовляв мою дочку, щоб вона вигнала мене з дому. Говорив їй, ніби я живу на його гроші і заважаю їм, але це моя квартира. Я був дуже злий після почутого. Це він живе в моїй квартирі, а ще каже, що я їм заважаю. Це він мені заважає!  Як так можна! Я не дозволю вигнати себе з власної квартири.

Я вирішив поговорити з ним і ми дуже посварились. Через деякий час я сказав, щоб зять допоміг відремонтувати мені шафу і він не захотів мені допомогти. До нашої сварки він також вдома нічого не хотів робити, я вирішив, що моїй дочці такого лінивого чоловіка не треба.

Згодом ми говорили з дочкою про зятя і їй сказав, щоб вона поговорила з чоловіком, бо він має хоч щось робити вдома. А ввечері я почув, як Микола сказав Олені, що хоче, щоб я переїхав від них і жив окремо.

Після почутого я вирішив що не буду більше терпіти його в себе вдома. Зранку коли зять пішов на роботу я сказав дочці, що вона з онуком може жити в моїй квартирі скільки забажає, а її чоловік має сьогодні піти. Олена погодилась та сказала, що вже давно думає розлучитись з чоловіком, але не наважувалася.

Ми з дочкою зібрали речі Миколи і коли він прийшов додому, то ми дали йому їх та сказали, щоб він більше з нами не живе. Молодий чоловік був дуже здивований і хотів нам щось сказати, а ми його не слухали та закрили перед ним двері і більше у квартиру його не впустили.

Оцените статью
Ми з дочкою зібрали речі зятя і коли він прийшов додому, то ми дали йому їх та сказали, щоб він більше з нами не живе. Молодий чоловік був дуже здивований і хотів нам щось сказати, а ми його не слухали та закрили перед ним двері і більше у квартиру його не впустили.