Ми з донькою були вдома. Пролунав дверний дзвінок. Альона подумала, що то її хлопець прийшов у гості, пішла відкривати двері. В дверях стояла колишня, мама Альони. Вона мило посміхалася, неначе й не було тих десяти років

Ми з донькою удвох живемо десять років. На цей час Альоні двадцять. Вчиться в інституті. Коли їй виповнилося десять років, її мама нас залишила заради іншого чоловіка. Навіть донька не потрібна, так поспішала залишити нас. Спочатку було дуже важко. Адже в Альони такий вік, коли поруч потрібна мама. Та ми справилися. Допомогла моя сестра. Вона дуже любила племінницю. Адже в самої два сини, а мріяла про донечку. Сказати що моя сестра замінила Альоні маму, то нічого не сказати.

Завдяки їй донька без всяких побічних дій пережила перехідний вік. За це я дуже вдячний своїй сестрі. Вони й наразі спілкуються, як мама з донькою. І це мене радує. Ми як одна дружна родина, всі свята разом. Нещодавно Альона сказала, що в неї з’явився молодий чоловік, з яким зовсім скоро познайомить.

Одного вихідного дня, ми з донькою були вдома. Пролунав дверний дзвінок. Альона подумала, що то її хлопець прийшов у гості, пішла відкривати двері. Я чекав, ніхто не заходив. Вийшов подивитися. В дверях стояла колишня, мама Альони. Вона мило посміхалася, неначе й не було тих десяти років.
– Можна зайти?
– Ні, – сказала донька і закрила перед матір’ю двері.

Ми довго сиділи мовчки. Потім Альона сказала, що пам’ятає, як мама залишила тоді нас. Можливо колись пробачить, але поки що не готова.

Оцените статью
Ми з донькою були вдома. Пролунав дверний дзвінок. Альона подумала, що то її хлопець прийшов у гості, пішла відкривати двері. В дверях стояла колишня, мама Альони. Вона мило посміхалася, неначе й не було тих десяти років