Нам здається, що близькі люди будуть з нами завжди і ми не цінуємо коханих, які поряд з нами. Інколи буває пізно коли ми зрозуміємо, яке щастя ми мали.
Я з дружиною познайомився на роботі, вона прийшла до нас працювати в офіс і усі чоловіки не зводили з неї очей. Василина була дуже гарною та розумною. У неї було довге чорне волосся та блакитні очі і дуже приємна усмішка.
Я вирішив, що вона має бути моєю дружиною і почав дарувати їй квіти та солодощі. Після роботи запрошував її у ресторани та кінотеатри. Ми почали зустрічатися, а через рік справили весілля. Нас з одруженням вітав увесь офіс і всі бажали нам багато років кохання, а чоловіки заздрили моєму щастю.
Через місяць після весілля моя дружина завагітніла. Ми були дуже щасливими та з нетерпінням чекали малюка. Я з дружиною вибирав одяг, коляску та меблі для дитини.
У нас двокімнатна квартира і в одній з кімнат ми зробили ремонт. На УЗД дізнались, що у нас має бути дівчинка і тому вирішили зробити дитячу в рожевих тонах.
Все мало бути добре, але доля вирішила інакше. Моя дружина померла під час пологів, у неї почалась внутрішня кровотеча, яку лікарі не змогли зупинити. В один день я втратив дружина і отримав донечку.
Олена дуже схожа на матір, я кожного дня дивлюсь на неї і згадую, як добре було колись жити з коханою дружиною. Я тоді не усвідомлював свого щастя і не розумів, який я щасливий чоловік.
Цінуйте своїх коханих поки вони з вами!
