Ми з дружиною одружились п’ятнадцять років тому. З дітьми ми не поспішали, хотіли спершу купити квартиру, машину і подорожувати світом. Минуло шість років і ми купили житло та зробили у ньому ремонт, ось тоді ми вирішили, що час задуматись про дитину.
На жаль дружина не змогла завагітніти, тому ми звертались до лікарів, їздили до цілителів, але все було марно. Галина була сумною і дуже переживала через це, а я старався, як міг її підтримати. А одного дня мій друг порадив нам всиновити дитину. Я розповів цю пораду жінці і вона погодилась. Ми одразу почали оформляти документи, щоб якомога швидше забрати дитину додому.
Коли ми приїхали у дитячий будинок, то зразу помітили близнючок. Дівчатка тримались осторонь від інших дітей і були дуже сумними. Ми зрозуміли, що це мають бути наші діти. Але потім з’ясувалось, що в них є маленький братик і вони не хочуть з ним розлучатись. Ми з дружиною планували всиновити тільки двох дітей, а тут аж троє. Ми довго думали, але дівчата нам дуже сподобались тому ми ризикнули.
Діти були дуже щасливими коли приїхали до нас додому. А коли зайшли у кімнату де було багато іграшок і дитячі меблі, то вони думали, що це сон. Їхні очі світились радістю і ми зрозуміли, що все правильно зробили.
Зараз у нас дуже щаслива і міцна сім’я. Діти нас щиро люблять. А декілька днів назад моя дружина сказала мені, що вагітна. Я був дуже здивований і вона також, бо ми не сподівались, що колись у нас будуть рідні діти. Тепер у нас буде аж четверо дітей і ми будемо щасливими багатодітними батьками.
