Ми з дружиною з самого початку не були закохані один в одного, нас єднала симпатія, взаєморозуміння і турбота один про одного. Мої знайомі здебільшого щиро кохають свою половинку, але я вважаю, що кохання проходить, а повага залишається і без неї міцного шлюбу не буде. З Василиною ми прожили разом десять років. Але останнім часом дружина почала говорити, що я приписав її у своїй квартирі. Але квартира тільки моя і я не хочу ризикувати своїм майном. Колись вона про це не думала, а зараз вважає, що я маю обов’язково її приписати.
Я відмовив дружині, бо квартиру мені подарували батьки, а її гроші не були вкладені в купівлю цього житла. Я ще раз їй наголосив у нашій останній розмові, що квартира моя і вона не повинна бути у ній приписана. Моїм батьки багато працювали, щоб заробити гроші за які вони купили мені житло і я не буду її там приписувати. Ми можемо через декілька років розлучитись та вона захоче претендувати на мою квартиру і це не справедливо. Колись вона мені не говорила, що хоче бути приписана у моїй квартирі, а що змінилось зараз?
Дружина дуже образилась та пішла від мене. Невже приписка для неї важливіша за нашу сім’ю? Хіба так поводиться доросла людина? Я не розумію чому вона на мене ображається? А якщо вона захоче зі мною розлучитись?
Вчора зустрів подругу дружини і вона сказала, що Василина пішла через те, що я не довіряю їй. Вона до мене повернеться коли я пропишу її. Але це шантаж, я не буду виконувати її забаганок. Як хоче квартиру, то хай заробить на неї. Поведінка жінки є дуже дивною і я сподіваюсь, що вона найближчим часом зателефонує або приїде до мене та вибачиться. Нам потрібно спокійно все обговорити, а не влаштовувати вистави з переїздом. Тим більше, що через тиждень до мене має приїхати сестра і навіть не знаю, як їй пояснити чому я зараз живу сам.
