Я дуже люблю свою дружину, але за сім років подружнього життя Катя ніяк не могла виносити дитину. Вагітність переривалась на невеликому терміні. Я бачив, як вона дивиться на інших діток. Особливо вона любила своїх племінників. У сестри було дві дочки та син. Вони часто у нас бували та навіть залишалися на ніч.
Ніхто навіть припустити не міг, що одного дня ці діти можуть залишитися без батьків. У них була велика і дружна сім’я. Нещастя увірвалося в їхнє життя несподівано. Катіна сестра з чоловіком поверталися з роботи й потрапили в аварію. На перехресті водій вантажівки не справився з керуванням та перевернувся прямо на автомобіль подружжя. В легковому автомобілі ніхто не залишився живим.
Катя дуже страждала від цієї втрати, адже, крім сестри, у неї не залишилося нікого з рідних. Рішення про те, що племінники мають жити з нами навіть не обговорювалося. Я давно хотів дітей, а тут відразу троє. Про таке диво я навіть не мріяв. Звичайно, мені хотілося виховувати власних дітей, але щастя дружини для мене важливіше. Крім того, цих дітей я люблю не менше, ніж вона.
Діти звикали до нас, а ми до них. Для всіх ця ситуація була шокуючою, тому всі трималися, як могли. У мене навіть ніколи не виникало бажання кудись віддати цих дітей. Ми були однією дружною сім’єю.
На сімейні свята ми постійно запрошуємо моїх батьків. Мама неодноразово говорила мені, що ми з Катею повинні віддати цих дітей, бо нам вже час подумати про власних.
– Мамо, вони всі наші діти. Всіх виростимо. Якщо Бог дасть ще й Каті народити, ми всіх будемо любити однаково.
Після цієї розмови мама більше не поверталася до цієї теми. Вона зрозуміла, що нічого не доб’ється. Тільки може зіпсувати наші стосунки. Я помітив, що навіть вона почала відноситись до них, як до рідних онуків.
Якось я повернувся додому раніше й застав дружину за якимись серйозними роздумами.
– Що сталося? – запитав я.
– Сьогодні вранці я зробила тест на вагітність, і він позитивний. Я переживаю, як це буде. Чи справлюся я з чотирма дітьми?
– Ти з усім справишся. Ми з усім справимося. Де троє, там і четверо.
– Дякую тобі за ці слова. Чесно кажучи, я боялася, що коли у нас з’явиться власна дитина, то ти захочеш віддати моїх племінників в дитячий будинок.
– Як можна віддати наших дітей. Я люблю їх не менше, ніж ти.
Це була складна вагітність, але дружина народила чудового хлопчика. Дівчатка дуже допомагали їй в догляді за немовлям. Це було для них чудовим тренуванням, адже вони подарували нам чудових онуків. На сьогоднішній день у нас 10 внучат і, мені здається, що це ще не кінець.
