В мене є друг з яким ми вчились в школі. Ми колись завжди були разом і я думав, що ми будемо дружити навіть коли будемо дорослі.
Ми в школі сиділи за одною партою і навіть коли вчителька хотіла нас пересадити, то ми її вмовляли та говорили, що будемо сидіти разом. Микола після школи часто приходив до мене у гості і ми вчили уроки.
Після закінчення школи ми пішли вчитись у різні університети. Через деякий час я одружився і переїхав жити в столицю. З того часу ми з моїм другом не бачились.
Минуло уже багато років я відкрив свій власний бізнес, купив квартиру і дружина народила мені двох дітей. Декілька днів тому мої однокласники телефонували до мене та сказали, щоб ми маємо зустрітись. Я приїхав у рідне місто і сподівався, що зустріну Миколу. Але у ресторані його не було і однокласниця розповіла, що він декілька років тому переїхав жити у Німеччину. Мені дуже хотілося дізнатись, як склалось його життя, тому я вирішив повернутися додому і знайти його у соцмережах.
Коли я Миколі написав, то він одразу мені відписав і переписувались ми з ним декілька тижнів. Мені здалось, що ми знову школярі і у мене є найкращий друг.
Він розповів про себе, а я про себе і ми згадували свої шкільні роки. Я запросив його до себе у гості. Мій друг уже двадцять років живе у Німеччині, він там познайомився зі своєю дружиною і в них двоє дітей. Я з нетерпінням чекав його приїзду і він говорив, що дуже сумує за Україною.
Але коли Микола приїхав, то я зрозумів, що він дуже змінився і не в кращу сторону. Він почав ставитись до людей зверхньо. Чоловік кожного разу розповідав, яка Німеччина чудова країна. Йому зовсім не сподобалось умови в яких я живу, він вважав себе кращим за українців. Коли ми були ресторані, то Миколі не сподобалась їжа, тому він вирішив за себе не платити. А коли його попросили розрахуватись, то він дуже розізлився і почав кричати на офіціанта. Мені було соромно за мого друга.
Колись він був спокійним, вихованим і добрим чоловіком. Але це було ще у школі. Не знаю, як він зміг так сильно змінитись. Уже через декілька годин після приїзду Миколи я мріяв, щоб він повернувся додому.
Він гостював у мене чотири дні і увесь цей час я ледве стримував себе, щоб не вигнати його з моєї квартири.
Я ніколи не думав, що люди можуть дуже змінитись. Але тепер зрозумів, що помилявся. Я завжди думав, що Микола дуже розумний, вихований чоловік, але тепер я побачив, що він недобра, невихована і егоїстична людина.
