Ми з Назаром познайомились коли я уже була вагітною від іншого чоловіка і він не побоявся одружитися зі мною та виховувати чужу дитину. Коли про те, що я чекаю дитину дізналась батьки мого чоловіка вони дуже розізлились. Свекруха говорила, що не хоче, щоб її син виховував чужу дитину і я зачаклувала хлопця, тому він одружився зі мною.
Після весілля ми жили по сусідству з батьками чоловіка у одному під’їзді, тільки ми на поверх вище них у іншій квартирі. Колись це житло подарували йому свекор і свекруха, бо хотіли, щоб їх син мав власну квартиру, але жив недалеко від них.
Спочатку я раділа, що є де жити, але рідні чоловіка кожного дня приходили до нас у гості і я зрозуміла, що господаркою у ній я ніколи не буду.
Моя мама живе у маленькій однокімнатній квартирі, тому переїхати до неї ми не могли, а оренда дуже дорога. Чоловік не розумів чому я не хочу жити у квартирі, бо свекруха мене ображала тоді коли не було Назара вдома. Їй не подобалось, як я прибираю, готую і яку музику я слухаю. Я переживала, що як дитина народиться, то літня жінка буде знущатися ще й з моєї дитини.
Так і сталося. Коли я народила дочку теща почала ще більше принижувати мене і тепер з нею приходив тесть, який також ображав мене. У мене постійно були крики вдома: кричали на мене батьки чоловіка і плакала моя дитина. Вони говорили синові, що я користуюсь його добротою, а з допомогою дитини хочу відібрати у нього квартиру.
Чоловік вирішив стати на мій бік і ми переїхали на орендовану квартиру в іншій частині міста. Я була щасливою, бо думала, що мої страждання закінчилися і більше ніхто не буде з мене знущатися. Але через півроку батьки мого чоловіка знову з’явились у мене вдома і почали говорити, що я мушу піти працювати, бо син не має забезпечувати чужу дитину. А дочку я маю віддати своїй матері, бо вона зараз на пенсії і має багато часу. Я не була готова вийти на роботу та залишити дитину, бо моя дочка ще маленька і їй потрібна матір.
Але жінка і її чоловік не здавались, тому я не витерпіла та через чотири місяці пішла працювати. Моя мати доглядала за онучкою, а потім у неї почались проблеми з здоров’ям і я віддала донечку в садок.
Свекруха з свекром майже кожного вечора приїжджали до нас додому і завжди говорили, що в мене не так. Скаржились на їжу, якою я годую їхнього сина, вказували мені де в мене не прибрано. Я терпіла і завжди стримувала себе, щоб не накричати на Олену Олександрівну і її чоловіка. Але згодом я не витримала і ми почали сваритись, я сказала, щоб без дозволу вони ніколи до мене не приходити. Але подружжя мене не послухалось, бо вони приходили ще частіше і телефонували до мене.
Свекор говорив моєму чоловікові, що я поводжусь вульгарно і чіпляюсь до чоловіків. Він розповідав, що бачив мене у компанії незнайомого чоловіка і я маю коханця.
Назар почав мені дорікати і замість того, щоб захистити мене він підтримує своїх батьків. А коли вони відкрито при ньому мене принижують, то він мовчить або погоджується з батьками. Я вже не витримую і думаю про те, щоб розлучитись з ним і жити окремо. Але я боюсь залишитись сама з дитиною і терпіти більше не хочу. А що би ви зробили на моєму місті?
