З дружиною я прожив двадцять один рік разом у нас є двоє доньок. Жили ми з нею спочатку добре, а потім вона почала чіплятись до мене через дурниці і ми часто сварились. Я уже давно її не любив, але боявся розлучитись і переконував себе, що ми маємо бути разом заради дочки. Так ми і прожили усі ці роки разом. Але дуже стомився від претензій Наталі, постійних криків та сварок. Інколи я навіть з роботи не хотів повертатись, щоб не бачитись з дружиною.
Два роки назад я змінив роботу і в офіс мені потрібно було їздити на маршрутці в інший бік міста. І кожного ранку я бачив на зупинці жінку у рожевій куртці. Мені, щось у ній сподобалось. Ми разом з нею сідали у маршрутку.
Усю осінь я їздив у автобусі і завжди слідкував очима за цією жінкою. А взимку вона одягнула чорний плащ, але я з легкістю її впізнав.
Я був впевнений, що вона мене не помічає. Ми заходили з нею на одній зупинці та йшли одне за одним. Я ніколи не спілкувався з нею, але одного дня я не витримав і сказав до неї: «Гарного, вам, дня !».
Вона посміхнулась і ми з нею розговорились, я у пориві емоцій розповів все, що думав увесь той час коли її бачив. І те як я кожного дня дивився на неї, і те як вона мені подобається! Виявляється, вона також спостерігала за мною, але боялась заговорити першою. Вона навіть шукала мене у соцмережах. І також пам’ятає у яке пальто я був одягнутий осінню.
Ми з Оленою почали таємно зустрічатись. Я був тоді одружений і вона теж. Вона зі своїм чоловіком жила у шлюбі вісімнадцять років і в неї була шістнадцятирічна донька. А потім її чоловік дізнався про нас та вигнав жінку з дому.
Моя дружина також дізналась про те, що я її зраджую і ми розлучились. Я був щасливий, бо відтепер ми з Оленою можемо бути разом і ні від кого не ховатись. Через декілька місяців ми з нею одружились.
Я розумію, що погано руйнувати чужу сім’ю, але у нашому випадку ми тільки виграли, бо є були нещасними в шлюбі. Зараз ми дуже щасливі і не жаліємо про свій вчинок.
