Два тижні тому ми з сестрою їхали у поїзді. Білети ми купили завчасно, бо хотіли спати на нижніх полицях. Коли ми сіли у поїзд, то побачили, що з на верхніх полицях їде літня пара. Ми думали, що вони будуть просити нас уступити їм місце, але вони цього не робили.
Дідусь з бабусею нічого нам не говорили, вони лежали на верхніх полицях і навіть вечеряли там, щоб нам не заважати. Я зрозуміла, що вони дуже виховані і добрі люди.
А навпроти нас на верхній поличці їхала пенсіонерка, яка постійно скаржилась і вимагала, щоб жінка, яка купила білет на нижню полицю обмінялась з нею місцями. Вона скаржилась, що не може залізти догори і злилась на сусідку знизу, бо та не хотіла їй поступатись нижньою полицею.
Як бабуся вночі залізла на свою полку ми сестрою не бачили, бо міцно заснули. Перед поїздкою ми погано спали і були дуже стомлені.
Подружжя пенсіонерів, які були на верхніх полицях над нами зранку тихенько лежали і чекали поки ми прокинемось. А потім ми вирішили уступити їм одну нижню полицю, щоб вони могли зручно сидіти. Літні люди щиро нам подякували і ми чотири години добирались уже сидячи на полиці. А потім дідусь з бабусею вийшли на своїй зупинці, а ми поїхали далі.
А бабуся з верхньої полиці навпроти нас захотіла пересісти на нижню полицю, якою ми поступились літній парі. Але сестра сказала, що це її місце. Через це бабуся розгнівалась і почала на нас сваритись.
Ми не хотіли поступатись їй місцем, бо вона усю дорогу скаржилась і сварилась жінку, яка їхала на нижній полиці під нею.
Після поїздки ми з сестрою зрозуміли, що є літні люди, які не вимагають, щоб їм поступались місцем через їхній вік. А є люди, які вважають, що якщо вони уже набагато старші за нас, то маємо виконувати їхні забаганки.
