Ми закінчили школу п’ятнадцять років назад. На зустріч випускників прийшли усі, але не було Назара. Він завжди був страшненьким зубрилою в окулярах, ми часто з нього кепкували. Ми сиділи за столом і розмовляли та думали, що він не прийде.

У ресторані зібрались колишні однокласники. Ми закінчили школу п’ятнадцять років назад. На святкуванні були усі, крім Назара. Він завжди був страшненьким зубрилою в окулярах і ми часто з нього кепкували. Молоді люди сиділи за столом і розмовляли та думали, що він не прийде. Але несподівано до нас зайшов гарний молодий чоловік у дорогому костюмі. Ми ледве впізнали Назара. Усі дівчата за ним заглядали і хотіли з ним розмовляти. А додому він поїхав на дорогому автомобілі.

Назар перевівся до нас у восьмому класі. Причиною, було те, що його батьки купили квартиру в нашому місті, а переїхали вони з села. Її батько з матір’ю дуже переживали, щоб хлопець зміг знайти друзів і йому сподобалось в місті.

Назар був нудним не симпатичним хлопцем і ми не хотіли з ним дружити. Однокласники завжди з нього кепкували і придумували йому різноманітні прізвиська. Він був дуже високим та худим, завжди соромився і через те дуже сутулився. Носив окуляри, які зовсім йому не пасували. Завжди добре вчився  та багато читав книг.  Інші хлопці цікавились машинами, а він геометрією і фізикою. Нам нудно було з ним розмовляти.

Він ніколи не ображався на нас, хлопець звик до такого ставлення. Завжди сидів на останній парті і на перервах ніколи не бавився з нами, а читав книги. Після закінчення школи він поступив в університет у столиці, тому ми з ним п’ятнадцять років не бачились.

Сьогодні ми з однокласниками зібрались через багато років. Прийшли всі, крім Петра і ми говорили про нього. Ми думали, що він не змінився, залишився нудним і сором’язливим.

Коли ми сиділи за столом і розмовляли, то побачили, що несподівано у ресторан до нас зайшов гарний молодий чоловік у дорогому костюмі. Він усміхався до нас і виглядав приголомшливо. З страшненького зубрила Назар перетворився у солідного чоловіка.

Усі говорили лише про нього. Дівчата увесь вечір дивились чоловіка з захопленням і старались привернути до себе увагу. Вони колись сміялись з нього і не хотіли з ним дружити, а тепер сподівались, що він колись запросить їх на побачення.

Він поводив себе галантно та виховано і був одягнений у дорогий брендовий одяг та взуття.

Після зустрічі ми вийшли на двір і побачили, що він сів у дуже дорогий автомобіль. Усі хлопці йому заздрили, а дівчата були заворожені.

Виявилось Назар дуже змінився: відкрив власну фірму, купив квартиру і машину. Зараз живе в Києві і має дружину та двоє синів. Він щасливий чоловік, який досяг усього про, що колись мріяв.

Після того, як він поїхав ми всі зрозуміли, що потрібно було дивитись не на зовнішність, а на душу людини. Адже він завжди був добре вихованим, розумним і співчутливим. А ми не помічали цього, за його великими окулярами і сутулою поставою.

Оцените статью
Ми закінчили школу п’ятнадцять років назад. На зустріч випускників прийшли усі, але не було Назара. Він завжди був страшненьким зубрилою в окулярах, ми часто з нього кепкували. Ми сиділи за столом і розмовляли та думали, що він не прийде.