Ми жодного разу не бачили свою дочку. їй тоді ще і чотирьох місяців не було.
Всі документи, необхідні для усиновлення, вже підписано. Залишилося декілька днів до того, як маленька дитина зможе приєднатися до нашої родини, і ми зможемо нарешті стати батьками. Ми мали фото нашої дочки, яке показували всім, але ми ще не зустрічалися з нею особисто. Під час того, як ми готувалися до зустрічі дитини, вона перебувала у лікарні, і ми не відчували необхідності їздити до неї.
Зараз ми розуміємо, що це була наша помилка. Один з головних чинників, що не давав нам зустрітись з малюком, полягав у віддаленості лікарні від мого місця роботи. Я не міг відлучитися з роботи, і тому нам доводилось би витрачати близько півтори години на дорогу до лікарні та стільки ж – на дорогу додому, після повного робочого дня. Тоді ми ще мало знали нашу майбутню дочку, вона була для нас незнайомою. В той час малюку було менш ніж чотири місяці, ми думали, що в такому ранньому віці маля ще не буде пам’ятати нічого. На папері ми його батьки, тому рано чи пізно наше знайомство мало статися, тому не важливо коли станеться наше знайомство.
Протягом усього часу дружина намагалася переконати мене, що нам необхідно поїхати, оскільки вона дуже хоче побачити наше маля і хотіла бути поруч з нею якомога швидше. Тому, ми вирушили в дорогу, коли вже настав вечір, зима. Шлях зайняв у нас більше півтори години, але ми не пожалкували про це, оскільки коли ми побачили нашу крихітну дочку, то не могли стримати своїх емоцій і сльози самі полилися з очей. Маля було таке чудове і ми майже не вірили в те, що вона зможе нас запам’ятати. Нам здавалося наче пройшло понад тиждень, поки ми знову побачили її, хоча фактично пройшов лише один день.
З плином часу ми стали з’являтися там все частіше і медсестра розповіла нам, що поведінка нашої малечі зазнала змін. Раніше вона була спокійна, але зараз після того, як ми від’їжджали, починає сильно плакати. Схоже, що маленька відчуває, що вона дуже потрібна комусь з нас, тому вона сумує за нами. Це вражає, що навіть у такому молодому віці діти можуть розуміти багато речей.
Настав момент, коли наша сім’я стала повноцінною і ми почували себе ще більш щасливими. Ми назвали нашу дочку Олена, але в майбутньому нас чекає ще одне поповнення – Оленка буде мати молодшого братика.
