Микола дізнався, що дружина зp _aджyє його і сказав їй, щоб вона покинула його квартиру назавжди, а їхні діти нехай залишаються жити разом з ним. Він міг їй пробачити все, але тільки не зраду. «Добре, я піду. Але ти нікому не будеш потрібний з двома дітьми!» – сказала зі злістю жінка.

Жінка пішла з квартири навіть не озираючись, вона не переймалась через те, що залишає своїх дітей на чоловіка. Оксана відчула, що вона вільна і їй більше не прийдеться вдавати люблячу матір та хорошу дружину.

Микола залишився сам і він старався дати своїм дітям багато любові і щастя, він хотів, щоб вони не сумували за їхньою матір’ю. Він багато проводив часу з сином і дочкою, читав їм книги, водив у театри, кіно і на атракціони. Він старався бути сильним, але відчував, що хоче, щоб поряд з ним була жінка, яка б допомагала і підтримувала його.

Чоловік жив заради дітей, які кожного дня говорили, як сильно люблять його. Він багато працював, щоб його син і дочка мали все необхідне та ніколи не скупився, та купував їм якісний одяг, іграшки та солодощі. Він возив їй відпочивати на озера, у гори, хотів, щоб діти були щасливими поряд із ним.

Одного дня чоловік вирішив піти з дітьми у мотузковий парк, бо старший син уже давно мріяв ходити канатними доріжками.

Діти одягнули спорядження і пішли вперед, а їхній батько піднявся на канатну доріжку, але боявся йти далі він згадав, що завжди боявся висоти.

 – Все гаразд? – запитала жінка, яка йшла позаду нього.

 – Так. Я зараз вас пропущу вперед. – відповів Микола.

 – Ваші діти уже побігли вперед. Ви не бійтесь, канатний міст міцний. Дайте вашу руку.

Чоловік дав їй руку і вони помаленьку пішли вперед. Він відчув, що страх помаленьку зникає, а все завдяки цій рудоволосій жінці.

 – Дивіться ваші діти уже спустились і мій син також. – сказала йому незнайомка.

Вони обережно злізли до дітей, які чекали їх на галявині.

 – Дякую вам. – сказав чоловік.

 – Ось, бачити це зовсім не страшно. – відповіла вона.

 – Я хочу на знак вдячності за допомогу запросити вас з дітьми у ресторан. Підете зі мною і діти поїдять, ми вже довго у парку і вони голодні.

 – Добре.

 – А як вас звати? Мене Микола.

 – Надія. – сказала жінка і усміхнулась.

Діти відразу добре поладнали і весело розповідали один одному цікаві історії.

 – Ви перший раз у парку? – запитала жінка.

 – Так. Андрій дуже хотів прийти сюди, тому я і погодився.

 – А дружина не хотіла з вами піти на канатні доріжки?

 – Я розлучений. Дітей я виховую сам. Зараз у неї інша сім’я і сином та дочкою вона не цікавиться. А де ваш чоловік?

 – Ми також розлучені. Він покинув мене відразу після народження сина, сказав, що не хоче виховувати дитину. Зараз він переїхав жити закордон і ми декілька років його не бачили.

Микола дивився на жінку і бачив, що вона повна протилежність його колишній дружині. Вона любить і дбає про сина, а Оксана після того, як пішла від них жодного разу не зателефонувала та не поцікавилась, як справи у їхніх дітей. Він згадав, як на прощання жінка сказала йому: «Ти нікому не будеш потрібний з двома дітьми!»

Кожного тижня чоловік і жінка з дітьми почали ходити у мотузковий парк. Дітям подобалось ходити по канатних доріжках, а дорослі тим часом могли спілкуватись.

 – Тато, а ви одружитесь? – запитав Андрій.

Чоловік не знав що відповісти, бо уже давно зрозумів, що Надія йому подобається, але боявся їй розповісти про свої почуття.

 – Ми б хотіли пишне весілля. – замріяно сказала дочка Миколі.

 – Значить будемо одружуватись. – несподівано відповів чоловік і поглянув на свою супутницю. – Ну, якщо ти погодишся бути моєю дружиною?!

Жінка почервоніла, вона не знала, що відповісти. Вона відчувала, що закохана в Миколу, але такого повороту подій не очікувала.

 – Так. – тихо відповіла вона. – Я вийду за тебе заміж.

  – От, і добре. – радісно сказав чоловік і обняв жінку.

 – Ти мені дуже потрібний і твої діти. – сказала Надія своєму майбутньому чоловікові.

Він зрозумів, що знайшов щастя про яке навіть мріяти не міг.

Оцените статью
Микола дізнався, що дружина зp _aджyє його і сказав їй, щоб вона покинула його квартиру назавжди, а їхні діти нехай залишаються жити разом з ним. Він міг їй пробачити все, але тільки не зраду. «Добре, я піду. Але ти нікому не будеш потрібний з двома дітьми!» – сказала зі злістю жінка.