Жінка пішла з квартири навіть не озираючись, вона не переймалась через те, що залишає своїх дітей на чоловіка. Оксана відчула, що вона вільна і їй більше не прийдеться вдавати люблячу матір та хорошу дружину.
Микола залишився сам і він старався дати своїм дітям багато любові і щастя, він хотів, щоб вони не сумували за їхньою матір’ю. Він багато проводив часу з сином і дочкою, читав їм книги, водив у театри, кіно і на атракціони. Він старався бути сильним, але відчував, що хоче, щоб поряд з ним була жінка, яка б допомагала і підтримувала його.
Чоловік жив заради дітей, які кожного дня говорили, як сильно люблять його. Він багато працював, щоб його син і дочка мали все необхідне та ніколи не скупився, та купував їм якісний одяг, іграшки та солодощі. Він возив їй відпочивати на озера, у гори, хотів, щоб діти були щасливими поряд із ним.
Одного дня чоловік вирішив піти з дітьми у мотузковий парк, бо старший син уже давно мріяв ходити канатними доріжками.
Діти одягнули спорядження і пішли вперед, а їхній батько піднявся на канатну доріжку, але боявся йти далі він згадав, що завжди боявся висоти.
– Все гаразд? – запитала жінка, яка йшла позаду нього.
– Так. Я зараз вас пропущу вперед. – відповів Микола.
– Ваші діти уже побігли вперед. Ви не бійтесь, канатний міст міцний. Дайте вашу руку.
Чоловік дав їй руку і вони помаленьку пішли вперед. Він відчув, що страх помаленьку зникає, а все завдяки цій рудоволосій жінці.
– Дивіться ваші діти уже спустились і мій син також. – сказала йому незнайомка.
Вони обережно злізли до дітей, які чекали їх на галявині.
– Дякую вам. – сказав чоловік.
– Ось, бачити це зовсім не страшно. – відповіла вона.
– Я хочу на знак вдячності за допомогу запросити вас з дітьми у ресторан. Підете зі мною і діти поїдять, ми вже довго у парку і вони голодні.
– Добре.
– А як вас звати? Мене Микола.
– Надія. – сказала жінка і усміхнулась.
Діти відразу добре поладнали і весело розповідали один одному цікаві історії.
– Ви перший раз у парку? – запитала жінка.
– Так. Андрій дуже хотів прийти сюди, тому я і погодився.
– А дружина не хотіла з вами піти на канатні доріжки?
– Я розлучений. Дітей я виховую сам. Зараз у неї інша сім’я і сином та дочкою вона не цікавиться. А де ваш чоловік?
– Ми також розлучені. Він покинув мене відразу після народження сина, сказав, що не хоче виховувати дитину. Зараз він переїхав жити закордон і ми декілька років його не бачили.
Микола дивився на жінку і бачив, що вона повна протилежність його колишній дружині. Вона любить і дбає про сина, а Оксана після того, як пішла від них жодного разу не зателефонувала та не поцікавилась, як справи у їхніх дітей. Він згадав, як на прощання жінка сказала йому: «Ти нікому не будеш потрібний з двома дітьми!»
Кожного тижня чоловік і жінка з дітьми почали ходити у мотузковий парк. Дітям подобалось ходити по канатних доріжках, а дорослі тим часом могли спілкуватись.
– Тато, а ви одружитесь? – запитав Андрій.
Чоловік не знав що відповісти, бо уже давно зрозумів, що Надія йому подобається, але боявся їй розповісти про свої почуття.
– Ми б хотіли пишне весілля. – замріяно сказала дочка Миколі.
– Значить будемо одружуватись. – несподівано відповів чоловік і поглянув на свою супутницю. – Ну, якщо ти погодишся бути моєю дружиною?!
Жінка почервоніла, вона не знала, що відповісти. Вона відчувала, що закохана в Миколу, але такого повороту подій не очікувала.
– Так. – тихо відповіла вона. – Я вийду за тебе заміж.
– От, і добре. – радісно сказав чоловік і обняв жінку.
– Ти мені дуже потрібний і твої діти. – сказала Надія своєму майбутньому чоловікові.
Він зрозумів, що знайшов щастя про яке навіть мріяти не міг.
