Ми з Миколою не бачились декілька років. А одного дня ми випадково зустрілись вранці коли я йшов на роботу і вирішили в неділю зустрітись ще раз, щоб поговорити.
Виявилось, що мій друг одружився. Дружина є молодшою за нього на два роки і розлученою. У неї є дочка від першого чоловіка.
Зараз у Миколи народилась донечка і їй уже три роки. Чоловік мені розповідав, як він любить свою дитину і допомагає доглядати за нею. Я вирішив поцікавитись, які у нього стосунки з дочкою дружини від першого шлюбу. А він сказав, що з нею не спілкується.
Я дуже здивувався і запитав:
– Олена не дозволяє тобі спілкуватись з донькою?
– Ні, вона дуже хоче, щоб ми з нею часто спілкувались та стали друзями. Але я не хочу.
– Чому?
– Це її дитина, а не моя і я не маю з нею спілкуватись! Дівчинка живе з бабусею, то нехай там і залишається. Дружина до неї їздить кожної суботи і я думаю, що цього достатньо.
– А коли твоя донечка підросте, вона буде запитувати про старшу сестру по матері, то було б добре якби вони спілкувались.
– Вона ще маленька і нічого не зрозуміє. Дочка дружини хотіла до нас приїхати, але я сказав, що не хочу її бачити у себе вдома. Колись, можливо, я їм дозволю зустрітись.
– А якщо дівчинка виросте і не захоче зустрічатися з молодшою сестрою?
– Нічого страшного. – сказав чоловік і усміхнувся.
– А що дружина тобі каже на те, що ти не хочеш бачити її дочку?
Мій друг нічого не відповів, а раптово почав говорити про роботу. Я бачив, що він не хотів більше розмовляти про дітей, тому цього вечора більше не запитував його про дівчинку.
Ми сиділи у ресторані одну годину, а потім пішли додому. Я довго думав про те, що Микола не спілкується з дочкою дружини і не дозволяє дівчинці приїздити до них додому. Мені ці стосунки здались дуже дивними. Невже жінка не хоче бачитись кожного дня з дочкою. Мені було жаль дитину, яка живе з бабусею, а не з матір’ю.
Я вважаю, що Микола має дозволити дочці дружини спілкуватись з молодшою сестрою. Діти мають бачитись.
