Микола сам виховував сина, бо дружина захворіла і померла коли хлопчику було вісім років. Він старався приділяти дитині багато уваги і дитина росла самолюбивою та егоїстичною. Батько, ще з дитинства виконував всі його забаганки.
Олег погано вчився і школу часто прогулював. Після одинадцятого класу батько віддав хлопця вчитися у коледж в надії, що він схаменеться і візьметься за голову. Коледж знаходився у іншому місті, тому батько просив сина приїжджати додому на вихідні. Спочатку так і було. Але згодом хлопець почав навідуватися до нього рідше.
– Синку приїжджай частіше, я залишився один і за тебе дуже переживаю. Постарайся вчитися добре, щоб отримати диплом і хорошу роботу знайти, – просив сина чоловік.
– Добре, тату. – обіцяв Іван.
Хлопець не виконував обіцянку, а батькові було самотньо у пустій квартирі. Після від’їзду сина Микола вирішив налагодити особисте життя. З ним на роботі працювала дуже гарна жінка, яка уже давно йому подобалась. Він запросив Василину на побачення і вона погодилася. Через два місяці вони вирішили жити разом, а згодом одружилися. Іван приїздив на весілля і був дуже щасливий за батька.
Згодом жінка сказала чоловік, що чекає на дитину і він дуже зрадів. Вони готувалися до народження малюка: вибирали разом дитячий одяг і купували майбутній дитині іграшки.
Але одного разу Микола повертався додому і поштовому ящику знайшов конверт. Він відкрив його і прочитав лист:
” Мене звати Орися. Мені сімнадцять років і я не знаю що мені робити. Я вагітна від вашого сина. Я сирота і мені нема кого просити про допомогу, Іван сказав, що я і дитина йому не потрібні. Не хочу виховувати дитину сама, а на аборт я не можу наважитися. Я ще студентка і живу у гуртожитку. Будь ласка, допоможіть мені”. У листі дівчина залишила адресу за якою її можна було знайти.
Чоловіку стало жаль дівчину і він був дуже здивований, тому він вирішив зателефонувати до сина і дізнатися про дівчину. Але хлопець відповів, що не знає ні про Орисю, ні про дитину.
– Тато, я не готовий до батьківства, у мене все життя попереду. Я ще студент і хочу навчатися, а згодом знайти роботу. Мені ще рано створювати сім’ю. – говорив у слухавку Іван.
– Ти впевнений, що не знає дівчину, яка написала листа? – запитував батько.
– Так. – відповідав син.
Але насправді він брехав батькові, бо не хотів брати на себе відповідальність за вагітну студентку.
Микола накупив продуктів і поїхав за вказаною адресою у листі. Хотів поговорити з дівчиною і дізнатися чи насправді вона чекає його онука.
Він приїхав у студентський гуртожиток і попросив покликати Орисю. Через декілька хвилин вона прийшла до нього. Він її відав пакет з фруктами та запросив поговорити у кафе. Вона пішла з ним і розказала, про свої стосунки з його сином та як він її покинув вагітною. Чоловік пожалів дівчину і пообіцяв, що буде їй допомагати.
Микола повернувся додому і розповів все дружині, вона підтримала чоловіка та сказала, що дівчині потрібно допомогти. Виявилося терміни вагітності у Василини та Орисі однакові і вони мають народити малюків у кінці серпня.
На останніх місяцях вагітності подружжя вирішило попросити дівчину переїхати до них, щоб створити для неї кращі умови проживання.
Дружина Миколи дуже подружилась з Орисею. Вони разом ходила купувати одяг для малюків і вибирали ім’я дітям.
Жінки народили в один день здорових хлопчиків. Але дівчина вирішила відмовитись від дитини, вона попросила Василину всиновити її сина і втекла з пологового будинку. Микола з дружиною вирішили забрати обох дітей додому.
Минуло п’ять років подружжя виховує двох синів і дуже їх любить. Діти дуже розумні і слухняні. На другий рік мають уже йти вчитись у перший клас.
Син не приїжджає до батька і не цікавиться дитиною. Він залишився жити і працювати в іншому місті. Зараз у нього нова дівчина з якою він планує одружитися.
