Микола був дуже здивований і не вірив своїм очам, бо перед ним стояв хлопець, який нагадував його колишню дівчину. У нього були такі ж великі очі, губи і ніс.
– Тату, все гаразд? – запитала дочка. – Познайомся – це Павло, мати його пом ерла, а батько залишив його у пологовому будинку. Хлопця всиновили дуже хороші люди, йому з ними пощастило. Я не розумію, як батько міг покинути свою дитину? Він, напевно, дуже погана людина!
Дочка була дуже щасливою, а батько мовчав, він не знав, що сказати їй.
Двадцять п’ять років тому він був дуже молодим і невідповідальним. Колись він зустрічався з молодою дівчиною з гарними блакитними очима. Вони були дуже щасливою парою і всі їхні друзі їм заздрили. А коли дівчина розповіла, що вагітна, то Микола сказав зробити аборт. Він навіть хотів дати їй гроші, але вона відмовилась і сказала, що якщо це зробить, то не пробачить собі.
Дівчина вирішила залишити дитину. Молодий чоловік продовжував вчитись в університеті, а Олена поїхала до бабусі з дідусем і жила там до пологів. Вона не хотіла бачитись зі своїм хлопцем, бо була розлюченою на нього.
У майбутньої матері були проблеми зі серцем і під час пологів вона померла. У своїй картці вона вказала номер телефону Миколи і лікарі зателефонували до нього та розповіли про дитину. Він приїхав у пологовий будинок, щоб написати відмову від сина.
– Подивись, який гарний хлопчик. Не залишай його. Він твій син. – просила його лікарка. – Матері не слало, то нехай батько у нього буде. Ти зможеш його сам виховати.
Микола дивився на хлопця і згадував свою помилку. Зараз він розплачується через свій вчинок.
Він тоді написав відмову та пішов додому. Молодий чоловік закінчив університет, одружився і у нього народилась дочка. Вони з дружиною дуже любили свою дитину і робили все, щоб вона виросла щасливою людиною.
Минули роки і дочка закохалась. Уже декілька місяців дівчина розповідає батькові та матері, який у неї розумний, гарний і талановитий наречений. І ось вона привела його знайомитись з батьками. Коли Микола його побачив, то зрозумів, що це його син. Він був копією тієї дівчини з якою він зустрічався двадцять п’ять років тому. Він не знає, що йому робити і як розповісти дочці про те, що її наречений є її братом. Не можна виходити заміж за брата.
А як ви вважаєте, як має вчинити Микола у цій ситуації? Як пояснити закоханим, що вони не можуть одружитись?
