Коли Мишко йшов по коридору школи, то не міг ніяк зрозуміти, чому всі погляди дітей прикуті до нього і чому всі насміхаються. Раніше всі дуже хотіли з ним товаришувати, дівчата бігали слідом. Тепер всі стоять і насміхаються. І ні в кого ж не запитаєш, що трапилось. Друзі ще не прийшли, а у просто знайомих питати не хочеться.
Коли Михайло увійшов до свого класу, то привітався із однокласниками та попрямував до своєї парти. Позаду знову було чути насмішки та хихикання. Він різко обернувся, щоб побачити, хто і чому сміється, проте діти миттєво стали займатись своїми справами, ніби нічого не було. Не міг хлопець уже дочекатись, коли друзі прийдуть та пояснять, що не так. А вони як на зло сьогодні запізнювались. Вперше в житті Мишко відчував себе таким приниженим та зніяковілим.
Нарешті по черзі стали приходити хлопці. Михайло розповів про дивний ранок у школі, але друзі ніяк не могли зрозуміти, чому всі так сміялись. Після уроку хлопці йшли до їдальні. Двоє хлопців ішло першими, далі Мишко, а далі ще один друг. І саме в цей момент він почав реготати на всю школу.
Річ у тім, що на спині Мишка був приклеєний папірчик, де писалося «нахабний задавака». Коли він про це дізнався, то мало не заплакав. І хто міг таке зробити? Для чого?
От після такого випадку він тепер мало не кожні 10 хвилин свою спину перевіряє.
