На цей раз ми з свахою переглядалися і жодна з нас не насмілилася сказати, досить. Цього разу ми вже не бігли допомагати, а відмовлялися від запрошень

Коли в мого сина народився перший хлопчик, ми з свахою дуже раділи цій новині. Ходили до дітей кожного дня допомагати. Інколи навіть сердилися одна на одну, ревнували до дитини. Через два роки Катя знову повідомила, що вагітна. Ми й цю новину сприйняли спокійно. Добре, що двоє діток, так навіть краще. А через три роки невістка знову нас обрадувала своєю вагітністю.

На цей раз ми з свахою переглядалися і жодна з нас не насмілилася сказати, досить. Цього разу ми вже не бігли допомагати, а відмовлялися від запрошень Каті бавитися з дітьми. Мені так і хотілося запитати, для кого народжує? Для себе з чоловіком, чи для нас, бабусь. Сваха ходить інколи, адже її донька, жаліє. А мені важко бігати за швидкими онуками. Троє дітей, не жарти. І в грошовому плані почалися негаразди. Не вистачало ні на що. Адже працював один мій син, а невістка за декретною відпусткою жодного дня не була на роботі.

Ми з чоловіком допомагали, поки чоловік працював. Наразі хворіє, про роботу немає і мови. А в мене маленька зарплата. Самі кінці з кінцями насилу зводимо. Нещодавно відзначали трирічний день народження найменшої онуки. На святі мій син із радістю повідомив, що Катя вагітна. Ми зі свахою переглянулися, але радості не виявили. Про що думають наші діти? Троє дітей їм важко забезпечити, а чекають четверте.

Ми з чоловіком пішли із свята засмучені. Як дітям довести, що не тільки народжувати, а ще й забезпечувати потрібно. На нас надії немає, а сваха, допоможе виховувати, а грошей у неї немає. З однієї сторони, діти це радість, а з другої, один мій син не в змозі дати їм все, що вони потребуватимуть. Поки маленькі, то ще якось. А коли підростуть?

Оцените статью
На цей раз ми з свахою переглядалися і жодна з нас не насмілилася сказати, досить. Цього разу ми вже не бігли допомагати, а відмовлялися від запрошень