Батьки виховували нас з сестрою таким чином, що ми ніколи нікому не грубили і слова поганого не сказали. Ми завжди з повагою ставимося до всіх, особливо, до старших. Коли я вийшла заміж, я дуже хотіла сподобатися свекрусі. Але виявилося, що це майже неможливо. Після весілля ми зняли маленький будиночок, нам вистачало для життя. Тим паче, ми почали збирати кошти на власне житло, тому намагалися економити.
Батько чоловіка нечасто бував в гостях, свекра я бачила тільки на свята, а от свекруха могла прийти в будь-який день. Замість того, щоб налагоджувати стосунки, вона намагалася їх ще погіршити. Постійно казала, що хазяйка з мене ніяка, і готувати я зовсім не вмію. Спочатку я ставилася до цього з розумінням. Все ж таки вона старша жінка з набагато більшим досвідом, тож я хотіла чогось навчитися в неї. Так як виявилося, вона могла тільки критикувати.
З часом я зрозуміла, що це для неї наче розвага, і зовсім перестала звертати увагу. Просто мовчки слухала. Я знала, що добре прибираю в будинку і готую я смачно, як моя мама вчила. Та свекрусі все не подобалося, вона намагалася то пил знайти на шафі, то бруд на чашці. Але у неї нічого не виходило, і це злило її ще більше.
Батьки привчили мене до чистоти, мама влаштовувала прибирання кожної суботи. Такий звичай я намагалася ввести і в своїй родині. Та чоловік спочатку сперечався, не розумів, нащо прибирати так часто. Але з часом він звик до такої традиції й кожної суботи з радістю допомагав. Та і це свекрусі не сподобалося, вона вважала, що це не чоловіча справа, підлогу мити. За її словами, я мала все робити сама, як і вона все життя.
Через декілька років ми нарешті змогли переїхати у власний будинок. Ми зробили гарний ремонт, облаштувати все, як нам хотілося. Я відчула себе справжньою хазяйкою, навіть посадила багато квітів надворі, щоб було нащо подивитися, коли ми з чоловіком відпочивали на терасі. Свекруха не розуміла, нащо я витрачаю час на ті квіти, краще б підлогу помила чи їсти щось нормальне приготувала. Вона перестала часто приходити, бо тепер ми жили зовсім в іншому районі.
Одного разу ми завітали до неї і я була просто в шоці. На підлозі скрізь було сміття, плита була чорна, наче її ніколи не мили. Я не могла повірити, що жінка, яка так критикувала мене, насправді взагалі не в змозі вести господарство. Та я промовчала, ні слова не сказала. Не хотілося з нею сваритися.
На день народження чоловіка вона знову почала все критикувати. Ремонт в будинку, квіти надворі, страви, все, що траплялося їй на очі. Навіть котлети, які просто обожнював її син, вона обізвала гидкими і пересмаженими. Моя сестра вивела мене на кухню, бо побачила, що цього разу я точно не буду мовчати. Вона дала єдину пораду, щоб я не звертала уваги на ті слова, головне, що мій чоловік задоволений і завжди на моєму боці. Я повернулася за стіл і сказала свекрусі, що з нетерпінням буду чекати, щоб вона навчила мене, як треба хазяйнувати в домі.
