Вчора подруга розповіла мені одну історію із свого життя. Нещодавно вона готувалась до Дня народження матері і майже три тижні думала, що б такого подарувати рідній. Жінка мала нібито все найнеобхідніше і не любила якихось вартісних подарунків, а потім їх навіть не використовувала. Тому дівчині прийшла геніальна ідея: зробити тест ДНК та подарувати мамі.
Річ у тім, що коли жінка була маленькою, то діти в селі часто знущались із неї та говорили, ніби її мама не є рідною їй, а все через помилку у пологовому. Дівчина постійно засмучувалась ,плакала, не хотіла виходити на вулицю. Та батьки казали, що це все дурниці, а сама дівчина з роками тільки міцніше вірила у їхні слова, адже була схожою на них як дві краплі води.
Часто за сімейними застіллями проскакувала ще ця історія. І от тепер Віта хотіла ось так завершити із всіма цими «приколами». Сама не знала чому, але весь час поки чекала результати, то дуже переживала.
І як виявилось, було чому. Результати все ж таки показали, що її матір не є дочкою для її бабусі. Та правду потрібно викрити, якою б гіркою вона не була. Свято псувати не хотілося, тому принесла просто квіти, а на наступний день показала тест. І матір мало не заплакала від розчарування. Стільки років вона мучилась цим питанням і на щось надіялась. А тепер ось так…
Тоді всі й дізнались, що насправді Олена Степанівна при пологах свою дитину втратила, тому, коли її сусідка по палаті від свого немовляти відмовилась, то вважала це знаком долі. З тих пір і стали вони жити одною сім’єю.
Тепер матір моєї подруги стала ще більше цінувати своїх батьків, адже на таке геройство здатні лише високоморальні та сильні духом люди.
