На дні народженні спільної знайомої я побачила свого чоловіка обійнявшись з тією знайомою, то був початок кінця нашого спільного життя. Ми сварилися ще більше. І одного разу, коли донька побачила мене заплакану, сказала: – Мамо, роби так, як тобі буде краще.

Ми чоловіком разом прожили п’ятнадцять років. Не скажу, що жили добре. Всього було, і сварки й щасливі моменти. Але останнім часом віддалилися одне від одного. Можливо тому, що в кожного робота, і своє дозвілля кожен із нас намагався провести зі своїми друзями. То що чоловіку не подобалися мої подруги, а мені його друзі. З цього приводу сварилися доволі часто.

Та коли на дні народженні спільної знайомої я побачила свого чоловіка обійнявшись з тією знайомою, то був початок кінця нашого спільного життя. Ми сварилися ще більше. І одного разу, коли донька побачила мене заплакану, сказала:
– Мамо, роби так, як тобі буде краще.

Після тих слів я вирішила розлучитися. На той час донечці виповнилося вісім років. Та я не думала, наскільки наше розлучення вплине на Іринку. Зі мною поводилася добре, але постійно телефонувала до свого тата. Потім попросилася переночувати в нього. Я ніколи не заперечувала їхнім зустрічам, адже окремо живемо вже три роки. Та донечка ніяк не змириться з тим, що мама з татом не разом.

Зі мною їй добре, але постійно думає про тата. Коли йде зустрітися з ним, там відчуває себе лишньою. Адже тато живе з тією жінкою, з якою я його тоді побачила. Іринка жодного разу не переночувала в нього. З дому йде на два дні, а повертається увечері. Останнім часом ходить засмучена. Я запитую, що сталося, а вона відповідає, що все гаразд. Спочатку подумала, що в неї починається перехідний вік, але відчуваю, що все не так.

Одного разу ми з Іринкою довго розмовляли. Нарешті донечка зізналася, що почувається винною в нашому розлученні. Адже це вона тоді повела мене показати тата, який обнімався з іншою. Я відповіла, що то не її вина, і ми обоє любимо її як і раніше. Наші життєві дороги з її татом розійшлися. Можливо трапилося б те трошки пізніше, але разом жити вони все одно не будуть. Нарешті Іринка заспокоїлася. З того часу ми з нею подружки, які діляться своїми жіночими таємницями.

А я радію, що вчасно відчула тривогу доньки й ми порозумілися. Вважаю, що батькам потрібно уважно придивлятися до своїх дітей, щоб не пропустити переміни, які можуть привести до небажаних дій.

Оцените статью
На дні народженні спільної знайомої я побачила свого чоловіка обійнявшись з тією знайомою, то був початок кінця нашого спільного життя. Ми сварилися ще більше. І одного разу, коли донька побачила мене заплакану, сказала: – Мамо, роби так, як тобі буде краще.