Існує категорія подарунків, які можуть образити.
Той, хто їх дарує, може навіть не подумати, що зробить комусь неприємно таким знаком уваги. Таке буває, коли жінці дарують вікову косметику, ще й голосно пояснивши при решті присутніх: “це вам від зморшок допоможе! Вже пора”.
Чи коли чоловік дарує каструлю. Він, то не хотів образити дружину! Він уявляв, як вона, вся чарівна і щаслива від того, що у неї такий турботливий коханий, варитиме йому у тій каструлі смачненькі супи. Ось так, в уявленні чоловіків виглядає реакція прекрасної статі на такий корисний подарунок!
Та трапляється, що подарунком хочуть образити навмисне. Обирають і підсміхаються, уявляючи ваші враження. Такий образливий сюрприз приймати найважче..
Тоді, на корпоративі – це був саме той випадок. Новий рік, усі колеги зібралися, щоб відмітити свято. І звісно, не обійшлось без подарунків. Обирали їх спільно, декілька самих активних співробітниць. І кожен отримав презент від колективу. Дід Мороз вручав, дістаючи їх з великої торби.
Юлі дістався кокос. Не те що б погані дарунки закупили, іншим дістались набагато корисніші речі: оригінальна ваза, красивий чайник, миша для комп’ютера, стильний чохол для мобільного. А цій жінці вручили кокос. Навмисне.
Юля була скромна, невисокого зросту, худорлява жінка, якій вже було за сорок. Мрійлива та трішки наївна. Старалась ніколи не виділятись на фоні інших, більш гонорових співробітниць. Часто, за спиною, над нею насміхались. А тепер вирішили поглузувати у відкриту – подарували кокос. Нікчемний, волохатий дарунок.
Юля стисла безглуздий подарунок в руках та притиснула до грудей. Всі зайшлися реготом, тим більше, що більшість вже були у досить веселому стані. Найактивніша, і схоже, найнетактовніша з дівчат сказала, що тепер Юля матиме про кого піклуватися.
Жінка пішла додому зі своїм новорічним подарунком. Серце стискалося від образи, жалю і потекли сльози. Плакала, як маленька дівчинка. Вона йшла стежкою і розуміла, що вдома на неї ніхто не чекає.
На корпоративі вона не поласувала жодною зі страв, хоча принесла на свято торта, декілька салатів і запіканку. Йшла вулицею, з цим непорозумінням в руках і роздумувала про своє безглузде існування.
Біля дверей будинку до Юлі підійшов сусід із крайнього під’їзду. Він поцікавився, що таке жінка несе в руках додому, дбайливо загорнувши в комір пальто.
Юля відповіла, що це звичайний кокос. І схоже, саме ним доведеться вечеряти. Тільки от, як його розбити, вона не знає. Дверима точно не розколеш, то тобі не волоський горішок. Скоріше двері зламаються.
Чоловік озвучив свою ідею. Він запропонував спробувати розбити кокос цеглиною. Якраз неподалік зводять прибудову, там її можна і позичити.
Пішли вони до прибудови. Юля йшла з відчуттям спустошення і туги. Але нічого було втрачати, почали той горіх роздушувати цеглою. Та він ніяк не піддавався. Юля замахнулась цеглиною, кинула та попала прямісінько Ігорю на ногу, це до речі ім’я сусіда.
Ігор вхопився за ногу: “болить, болить”, – закричав він, як дитя. Було вирішено покинути марні спроби. Ігор пообіцяв, що таки розколе того кокоса – на роботі у нього є спеціальний інструмент, цей горіх перед ним не встоїть. Все відбувалось так захопливо, що вони навіть сперечалися, як у дитинстві. В хід пішов навіть молоток. Усе даремно! Зате весело провели час.
Потім Юля приготувала омлет, а Ігор вовтузився з непіддатливим горіхом. Омлет вийшов смачнючим. Поїли й продовжили розбивання кокоса. Сперечалися, насміялися, пригадали купу смішних історій.
Того вечора вони зрозуміли, що створені одне для одного. Вони наче знали одне одного все життя!
Ті новорічні свята закохані зустріли разом. І всі наступні теж. Й традицію започаткувати, кожного року в цей час, купувати кокос, як згадку про їхню першу зустріч.
Стару роботу Юля покинула. Тепер вона займається виготовленням та декоруванням сувенірів. Працюючи у сувенірній крамниці, завжди дає доцільні поради, як подарувати подарунок, який не образить. Як от кокосовий горіх, наприклад.
Хоча, найважливіше, що всередині горіха, правда? А там може бути сховане щасливе кохання й улюблена робота. І таке трапляється.
