На початку сумісного життя, ми жили 50/50: то в нього, то в мене. Через два місяці, я жахливо стомилася і вирішила діяти кардинально

Я ніяк не можу вжитися зі своїм чоловіком. До весілля, ми все обговорювали. Я одразу сказала, що хочу жити в селі. Все життя провела тут. Місто просто не для мене. В мене тут робота. Я працюю фельдшером в амбулаторії. Зарплатня мене влаштовує. Тримаю своє господарство. Все маю для комфортного життя.

Мій чоловік людина міста. Він не уявляє собі життя без інтернету, магазину за рогом, який працює цілодобово і ранішньої кави з автомату. Олег звик їздити громадським транспортом у будь-яку точну міста. Йому подобається, що є куди вийти. Загалом, він любить багато гуляти та ходити по кафе. Я геть інша.

На початку сумісного життя, ми жили 50/50: то в нього, то в мене. Через два місяці, я жахливо стомилася. Мені набридло постійно кататися туди сюди. На роботу їздити виснажливо. Потрібно вставати о четвертій ранку. Вдома, я прокидалася о шостій і встигала зібратися за декілька хвилин. На роботу доходила надзвичайно швидко. Пішки.

Чоловік також швидко стомився. Він запропонував купити авто, щоб з’економити час, але гроші все одно не економляться. Назріло питання про повний переїзд. Звісно, чоловік захищав місто. Він перерахував купу плюсів, які є в місті. Для мене то все мінуси. Я люблю багато працювати біля землі та хазяйства. Мені подобається моя природа. Йдеш на роботу і милуєшся. А що в місті?

Пропозиція жити у селі чоловіка взагалі не влаштовувала. Він нарікав на купу роботи, яку потрібно виконувати кожен день, живучи в селі. Вставати рано. Одразу біжиш працювати. Воду носити, худобу годувати, сапати чи копати город. А ще я маю садок. Закрутку треба робити. То там робота, то тут і от вже день пройшов.

  • А жити коли? Треба ж кудись ходити, щось бачити. Як так можна, все життя в селі жити? Невже тобі не хочеться хоч трішки відпочити? – Допитувався в мене чоловік.
  • Ну, ти ж знав, кого заміж кличеш. Чому ти тепер дивуєшся? – Відповідала я.
  • Може тобі погано в мене? Тобі мало місця? Хочеш, ми ремонт в кімнаті зробимо? Я куплю все, що ти захочеш! Чесно-чесно!
  • Любий, я просто люблю своє село. Я тут виросла. Маю свій будинок. Заробіток. Всі друзі тут. Рідня в сусідньому селі живе. Мені тут добре. Що я матиму в місті? Куди мене візьмуть працювати?
  • Підеш на швидку. – Швидко випалив чоловік. – Чи медсестрою. Я пошукаю тобі роботу, тільки погодяться переїхати!

Такі розмови тривають близько місяця. Ми досі катаємося по хатах. Ніяк не можемо вирішити нашу проблему. Чоловік просить переїхати, а я не можу. Хочу жити в себе. Ця ситуація мене гнітить. Ми ж обговорювали наші стилі життя перед весіллям. Я чітко казала, що переїжджати не збираюся. В місті в мене їде дах. Мені важко просто сидіти і дивитися телевізор. Ходити по кафе я не люблю. І як мені бути? Що робити у даній ситуації?

Оцените статью
На початку сумісного життя, ми жили 50/50: то в нього, то в мене. Через два місяці, я жахливо стомилася і вирішила діяти кардинально