На появу цього чоловіка мій батько чекав довгих двадцять вісім років і таки дочекався, хоча вже й не сподівався.

Мій тато завжди мріяв про сина. Про того, хто носитиме його прізвище і стане справжнім продовжувачем його роду.

Так, як в тата були ще дві сестри, то вибір був в нього не великий. Або в нього буде син, або їхній рід завершив своє існування.

Мама ж народила татові трьох дочок, мене і моїх молодших сестер з різницею і чотири роки. Розчарування батька не можна було передати.

Молодша сестра поїхала на навчання. Досить довго не приїздила. Все казала, що вона на першому курсі і потрібно багато вчитись. А далі на другому курсі те саме казала.

І приїхала аж через рік і вся в сльозах і вагітна на дев’ятому місяці. Це якраз була зима. Вона хвилювалася, що тато її прожене. А батько дитини сказав, що йому не до батьківства. Зробити аборт Маруся не наважилася.

А наступного дня зранку у неї почалися пологи. Маруся народила хлопчика.

Батько стояв під пологовим будинком і плакав. Нарешті він дочекався на чоловіка, якого чекав довгих двадцять вісім років.

Батьки прийняли рішення, що Марусиного сина запишуть на себе, а їй потрібно продовжувати навчання.

Так мої батьки стали молодими батьками, а тато на свій п’ятдесятий ювілей отримав здійснення найзаповітнішої мрії. У нього з’явився син, продовжувач роду.

А ми з сестрами радо спостерігаємо, як батьки повернулися в молодість і гуляють з візочком, у якому Михайлик та посміхаються.

Зараз у нашому домі панує справжня атмосфера щастя. А Маруся боялася приїхати і розповісти нам усе як є.

Оцените статью
На появу цього чоловіка мій батько чекав довгих двадцять вісім років і таки дочекався, хоча вже й не сподівався.