«На п’ятому році подружнього життя я запідозрив дружну у зраді»

Зі своєю дружиною познайомився в подорожі. Вона мені припала до душі. Почали зустрічатися, а незадовго я запропонував їй вийти за мене заміж.

Влаштувалися ми доволі непогано. У нас була своя двокімнатна квартира. Іра працювала на роботі в банку. Я мав власну невелику поліграфічну фірму. Згодом ми придбали собі авто. Багато подорожували.

Єдине, що мене засмучувало, – у нас не було дітей. Пішли до лікарів. Вони сказали, що все у Божих руках. Відхилень у здоров’ї не було в нікого.

Потім у мене почалися відрядження. Саме в цей час завагітніла Іра. Я був щасливий. Коли в нас появилася донечка, я запропонував дружині найняти домогосподарку, щоб полегшити собі життя.

Не минуло й року, як Іра знову чекала на дитину. Лікарі казали, що наразі буде син.

Якось я з відрядження повернувся значно швидше, ніж планував. Іри не було вдома. Була вже доволі пізна година. Домогосподарка відповіла, що так буває часто, коли мене нема вдома.

Дочку дружина залишала на прислугу, а сама йшла розважатися. Я цьому факту не надав особливого значення. Адже не буде дружина сидіти постійно вдома і мене виглядати.

Проте за кілька місяців ситуація повторилася. На цей час у нас вже було двійко дітей. Тоді в мене виникла підозра щодо батьківства. Тим паче, що служанка натякала, що діти зовсім на мене не подібні.

Тихцем від дружини здав аналіз, який підтвердив, що я є батьком лишень сина, а донька – не моя.

Я розлучився. Забрав сина з собою. Мені дуже прикро, що так сталося. Досі не можу звикнутися з тією ситуацією. Думаю, може, все таки треба було простити дружині цей проступок. Адже вона на цей час дуже прагнула мати дитину. А в нас чомусь не складалося. Можливо, саме це підштовхнуло її на такий крок.

Оцените статью
«На п’ятому році подружнього життя я запідозрив дружну у зраді»