Я вийшла заміж, коли мені виповнилося 24 роки. До весілля ми з Андрієм зустрічалися три роки. Отримали вищу освіту, він одразу знайшов гарну роботу, а я була в пошуках. Через деякий час нам вдалося взяти будинок в іпотеку. Було важко, та його батьки нам допомагали.
Моя родина з невеликого містечка, все життя тяжко працювали і назбирали небагато коштів, які віддали нам на весілля. Мені хотілося допомогти їм всім, чим зможу, але заробітної плати чоловіка ледь вистачало на життя у великому місті. Я пропрацювала деякий час у офісі, але довго там залишатися не змогла. Ми були щасливі, навіть маючи не багато, вирішили народити дитину. Тетянка була чудовою, вона дуже цікавилася всім навколо, швидко пішла та рано почала розмовляти.
Батьки Андрія нам дуже допомогли фінансово, особливо після народження дитини. Зі сторони це виглядало так, наче моя родина нам зовсім ніколи нічого не давала, і ми взагалі сидимо у свекрів на шиї. Але вони, здається, нічого проти не мали. Часто купували Тетянці одяг, а свекруха щоразу заходила зі смачненьким не тільки для донечки, а і для мене. Здавалося, що вони прийняли мене як рідну, тому і намагалися нам підсобити.
Коли Тетянці виповнилося три рочки, я вирішила влаштувати свято. Замовила у пекарні гарний торт з улюбленим мультиком донечки, позвала багато гостей. Мені хотілося, щоб цей день запам’ятався моїй любій. Я цілий день стояла біля плити, щоб нагодувати рідних смачненьким. Звичайно, серед запрошених були батьки Андрія. Без них я це свято взагалі не уявляла. Я думала, вони будуть дуже раді, бо їхній онучці вже три рочки. Та свекор чомусь був дуже незадоволений.
Батько Андрія підійшов до мене і покликав у коридор. Як виявилося, я взагалі не мала права влаштовувати таке шикарне свято. Їх син працює і вдень, і вночі, тільки б нам було що їсти, а я просто тринькаю гроші. Навіть ціни їм не знаю, на шиї все життя сиджу. Свекор був впевнений, що я вмію тільки витрачати. І взагалі, користуюся добротою, їх і синочка їхнього. Я була шокована, словами не передати наскільки.
Через декілька днів свекор подзвонив і попросив вибачення за такі грубі слова. Та я їх ніколи не забуду. Так, можливо, у моєї родини не так багато грошей, та вони все віддали, щоб нам допомогти. Зараз я не працюю, але я цілими днями готую, прибираю, щоб Андрію було добре вдома. А що буде, якщо ми розлучимося? Де я буду жити? У мене ж нічого немає, досвіду роботи лише декілька місяців, за душею ні гроша. Я довго думала і вирішила, що прийшов час знайти своє місце у житті. Тетянку я віддала в дитячий садок, а сама підшукую роботу. Слова свекра змусили мене задуматися.
