На вулицю він став виходити лише ночами, щоб і надалі залишатися непоміченим. На тому горищі, щоб ви собі розуміли, чоловік прожив довгих вісім років.

Мені завжди було цікаво послухати давні розповіді про життя наших бабусь та дідусів. Все в них було по-іншому. Жили, працювали, будували плани. Якось я приїхала в гості у дідусеву хату і мені розповіли історію про життя його сусіда, діда Степана. Зараз його вже немає в живих. Та життя довелося прожити нелегке.

Дід Степан за своє життя пережив багато чого. І ось, коли він був парубком, разом з братом вони йшли вулицею свого села. І до них став чіплятися хлопець-односельчанин. Між ними зав’язався такий конфлікт, що хлопець потрапив до госпіталю.

Степан з братом неймовірно злякались та вирішили втікати від гріха подалі, аби не попасти до буцегарні. Дід Степан заховався на горищі хліва. Там він гарно облаштувався, зробив спальне місце, яке не кидалося в очі, коли потрапляєш під стріху. На вулицю він став виходити лише ночами, щоб і надалі залишатися непоміченим. На тому горищі, щоб ви собі розуміли, чоловік прожив довгих вісім років. Тоді зрозумів, що більше нічого йому не загрожує і вирішив повертатися у світ. Виявилося, що в тій сварці взагалі винним був той хлопчачур. Тому, виходить, даремно брати так довго переховувались.

Коли Степан знову обжився у своїй хаті, то троюрідна сестра завітала до нього у гості і попросила приглянути за сином, поки вона з’їздить до міста в лікарню. Маленькому Володі на той момент було п’ять рочків. Дивився Степан за малим тиждень, два, три, а потім зрозумів, що хлопчика більше ніхто забирати не буде.

Згодом і сам Степан одружився, та якось так склалося, що із Зоєю діток вони не мали. Тому почали виховувати Вову як рідного. І так у них життя заладилося. Володя ріс у любові і страшенній цікавості. Тому перед сном названий батько розповідав йому різного роду історії. Розповіді про життя на горищі здавались йому настільки цікавими та захоплюючими, що інколи він хотів переслуховувати одне й те саме по декілька разів.

Минуло чимало років. Зоя відійшла у вічність, Степан зовсім постарів, а Вова став дорослим парубком. Та з’їжджати нікуди він і не думав. Не міг залишити рідну людину наодинці зі своїми хворобами. Нещодавно з’явилась і біологічна матір, та Володя і слухати її не став. Треба було раніше згадувати про існування сина. А тепер, коли помер і дід Степан, то хлопцеві робити тут немає чого.

Оцените статью
На вулицю він став виходити лише ночами, щоб і надалі залишатися непоміченим. На тому горищі, щоб ви собі розуміли, чоловік прожив довгих вісім років.