Минулого тижня моя дочка прийшла додому і сказала, що в Діанки погана мама. Мене це неабияк здивувало і я вирішила таки дізнатися що трапилося і чому моя дочка так вважає.
Моя Мартуся навчається в третьому класі. Сидить за однією партою з Діанкою. Вони ще ті подруги, постійно всюди разом і на одному місці не можуть і хвилини всидіти. Ех ці діти.
Щодня моя Мартуся після третього уроку бігає до столової, щоб перекусити. В шкільній їдальні печуть просто найсмачніші в цілому місті ватрушки. Їхній аромат і смак я пам’ятатиму, мабуть до кінця своїх днів.
Ці булочки козирна карточка нашої школи. Вони були зі мною протягом всього часу мого навчання в школі, і досі є. То ж і моя донечка їх обожнює. Може з’їсти одразу дві.
До недавнього часу вони з Діаною ходили разом за цими булочками. Пізніше її подруга за хворіла, і після того, як повернулася знову до уроків – до шкільної столової більше не ходить.
На запитання моєї дочки відповідає, що вона б із задоволенням поласувала ватрушками, тільки їй мама строго заборонила.
Саме тому моя Мартуся і сумує.
Я й вирішила зателефонувати до мами Діани і запитати що ж трапилося. Якщо у них нема грошей, хоча вони люди не бідні, то я можу купувати булочки для обох дівчаток.
Юля, мама Діанки охоче мені відповіла на мій телефонний дзвінок. Виявилося, що її дочка недавно жалілася на біль в животі. Вони пройшли обстеження і лікар підтвердив те, що у малої алергія на глютен. Саме тому їй і не можна вживати певну їжу.
От тільки діти цього не дуже розуміють. Кожного разу, коли Діанка ласує в їдальні, під час уроків булочкою з сиром – її ввечері дуже болить животик, тому мама їй і заборонила їх їсти.
Але чому ж не було нормально пояснити дитині, чому їй не можна це. А одразу ж забороняти. Дивина.
