Надія на старості літ знайшла своє кохання. Все було б добре, якби не 3лi язики сусідів. На жаль, щасливих людей не люблять.

Випадковість звела мене з жінкою зі сумними сірими очима.

Нам довелося разом довго очікувати автобуса і ми почали спілкуватися. Спочатку розмовляли про погоду, про урожай на городину, а потім несподівано моя співрозмовниця почала розповідати про себе.

Вона вже шість років, як вдова. Діти виїхали за кордон на постійне місце проживання, навідуються не часто, але телефонують, турбуються.

Як виявилося, Надія (так звали цю жінку) дуже романтична та цікава людина. Мене вразила її розповідь. В той час, коли всі кругом перестали цікавитися нею, бо нічого гостроцікавого вже не передбачалося, вона зустріла свого другого чоловіка, який розділив з нею всі її проблеми й радості. Він був в міру заможний, статечний, але молодший від неї на 5 з лишком років.

Біля такого мужчини їй одразу захотілося стати привабливішою і вона почала доглядати за собою і, навіть, схудла.

Але сусіди не зрозуміли того стану її душі й почали насміхатися з неї, назвавши її аморальною. Мовляв, у такому віці про кохання думає! На жаль, люди люблять пхати носа у чуже життя і не люблять щасливих людей. Чому так?

Надія з болем розповіла, що їй не хочеться зайвий раз з двору виходити, щоб не попадатися сусідам на очі. Щоб уникнути пересудів і насмішок.

Але Надія рада тому, що Богдан, так звати її коханого, не звертає уваги на всякі балачки. Він вважає, що всі люди мають право на любов, навіть, якщо вони пенсіонери.

Оцените статью
Надія на старості літ знайшла своє кохання. Все було б добре, якби не 3лi язики сусідів. На жаль, щасливих людей не люблять.