Найбільше нашій родині запам’ятався випадок з виноградом. Наче звичайне бажання – хочу винограду. Проходячи повз приватний сектор. Дивлюся, а за парканом на чужому подвір’ї той виноград, який я хочу! Стою, трохи не плачу, так хочу!

Ми з Артемом у шлюбі більше шести років. Я довгий час не могла завагітніти. Але, нарешті, диво сталося!

Вагітність проходила важко, особливо у першому триместрі. У мене був  жахливий токсикоз від усього. Нудило від будь-яких запахів. Чоловік навіть туалетною водою припинив користуватися, а коли голився – і близько не підходив до мене декілька годин.

У другому триместрі стало трішки легше. Тільки тепер наше маля у животі стало вимагати усе, що знайти було неможливо. Тільки золотої середини не було – кидало з крайнощів у крайнощі.  Мені то хотілося червоної риби, то солодкого варення з айви.

Було навіть таке, що захотілося мені супу з сардиною. Пішла спеціально до магазину, купила консерви. Йду по вулиці – мені наче той суп аж пахне. Прийшла додому, зварила. А мені запах уже спротивився. Довелося вилити його. Ще й у квартирі потім провітрювала, бо аж нудило мене.

Але найбільше нашій родині запам’ятався випадок з виноградом. Наче звичайне бажання – хочу винограду. Осінь надворі, знайти не проблема, але ж ні… Ходимо з чоловіком по базару. Довго я обирала – та мені ніякий не подобається. Треба такий, щоб пахнув особливо, по-домашньому… Артем мене не розуміє – як це? А мені потрібний винний, маленький, аж чорного кольору, з кісточками дрібними. Облазили все. Не знайшли нічого.

Поверталися додому, проходячи повз приватний сектор. Дивлюся, а за парканом на чужому подвір’ї той виноград, який я хочу! Стою, трохи не плачу, так хочу! Чоловік стукав у хвіртку, кликав господарів – ніхто не відзивається. А мене аж тіпає – без винограду не піду. П омру, якщо зараз не скуштую.

– Ти хочеш, щоб я кр ав? – нервує Артем.

Довелося таки йому лізти через огорожу. Переліз, нарвав мені того винограду. Я його до рота поклала – відразу полегшення відчула. Що ще для щастя потрібно?

Аж тут помітила, як з будинку на тому подвір’ї виходить якийсь чоловік. Він заряджає у рушницю сіль і цілиться у мого Артема. Та потім дивиться на мене, опускає рушницю і рішучим кроком направляється до нас. Я навіть злякатися не встигла.

– Хотів сіллю в дупу зарядити, щоб не крали… – сміється той чоловік, підійшовши ближче. – А потім дивлюся, що жінка вагітна. Все ясно стало. Ви попросили б, я нарвав би.

– Ми кликали, та ніхто не відзивався. – пояснюю я.

– Це ще нічого. Моя дружина, як вагітною була, дуже їй вугілля хотілося нюхати. Довелося мені декілька вуглинок украсти. Вона його потім підпалювала та нюхала. Щаслива така була! А син наш машиністом тепер працює. Недаремно дружину до вугілля тягнуло! – засміявся господар.

Потім він пішов і нарвав мені цілий пакет свого винограду. Та їсти його наша пузожителька уже не бажала.

Оцените статью
Найбільше нашій родині запам’ятався випадок з виноградом. Наче звичайне бажання – хочу винограду. Проходячи повз приватний сектор. Дивлюся, а за парканом на чужому подвір’ї той виноград, який я хочу! Стою, трохи не плачу, так хочу!