Після виснажливої праці Марина готувалася перепочити. Господар, у якого вона працювала, вже заснув. Жінка планувала завтрашній день і збиралася спати. Роздуми перервав несподіваний телефонний дзвінок. Обличчя доньки Ірини було таким, що Марина відразу зрозуміла, що годі чекати гарних новин. В неї защеміло серце, бо вона подумала, що сталося, щось страшне.
Виявилося, що донька зателефонувала, щоб насварити матір. Без привітань, вона висловила свої претензії, щодо того, що Марина подарувала Андрієві гроші, за які той купив машину. Андрій був сином Марина, а Ірининим старшим братом. Донька переконувала матір, що автомобіль насправді братові і не дістанеться. Говорила, що в них така лиха невістка, що все відбере собі. Вона вже намагалася розлучитися з чоловіком і розповідала, як буде ділити їхнє майно.
Ірина сприйняла материн подарунок братові майже як зраду її самої. Вона була страшенно знервована. Не давала мамі сказати ані слова. Марина намагалася, щось пояснити, але марно. Врешті донька висунула ультиматум, або мати дає таку суму грошей їй, або вона не спілкуватиметься з нею і не вважатиме за матір.
Телефон погас. Надворі було темно, а думки Марини світлішими не були. Було важко на душі. В Італії вона вже 13 років. Наскільки величезний шматок життя, що ця країна для неї вже майже, як рідний дім. Зі справжнього ж вона поїхала не від добра. Після розлучення, від якого минуло 18 років, вона змушена була сама забезпечувати трьох дітей.
З місцевими заробітками грошей катастрофічно не вистачало. Маринине бажання заробити за кордоном підтримала її мама. Вона погодилася ростити дітей, в той час, коли рідна їхня матуся забезпечуватиме. Молодша тоді була десятилітньою. Старшою якраз була Ірина, яка щойно вимагала грошей для себе. Не можна було сказати, що вона була обділена ними до цього часу.
Ірина була бойовою дівчиною. Таку не страшно було залишати без материнського нагляду. Вона знала собі ціну, не дозволяла себе ображати і була працьовитою. Вона дуже допомагала бабусі у вихованні молодшого брата і сестри. Ірина досить рано одружилася. У дев’ятнадцять. Не пішла жити до чоловіка, а він оселився у жінчиному домі. Марина тепер підтримувала матеріально не тільки свою доню, але і її сім’ю.
Андрій був всього на три роки молодший і одружився не набагато пізніше старшої сестри. У свої двадцять уже жив у сусідньому селі у молодої дружини. Марина допомагала і їм – по-перше, купили техніку, по-друге, зробили ремонт. Ірина ж розмахнулася на будівництво нового будинку. Маринина хата стала найбільшою в селі. Там мешкала її мама, старша донька з сім’єю і молодша донька Віка.
І ось Віка зустріла судженого і вони вирішили одружитися. Жити молодята планували в домі, збудованому за мамині гроші. Місця там вистачало. Але старша Ірина запротестувала. Сказала, що не потерпить зятя на подвір’ї.
Віка з чоловіком зібралися і зняли квартиру в місті. Марині це не дуже подобалося. Вона почала відкладати гроші на квартиру для молодшої доні. Досить скоро вона змогла придбати її. Ірину це обурило, оскільки будинок ще не мав такого вигляду, якого вона хотіла. На це треба було ще материних грошей.
Марина і не проти б далі допомагати у будівництві. Вона ж планує колись повернутися в той дім. Та в неї не одна дитина. І ось дзвонить син, жаліється, що стосунки з дружиною зовсім зіпсувалися. Вона йому дорікає, що він не здатен її забезпечити. Їхній сім’ї вкрай потрібно авто. Андрій вважав, що без такого подарунку дружина може піти від нього, а він цього зовсім не хотів. Марина вирішила врятувати синову родину і дала грошей на нове придбання. Звісно, це не могло пройти повз увагу старшої сестри.
Марина намагалася бути справедливою і давати дітям якраз те, що їм необхідно. Чому ж діти цього не можуть оцінити? Особливо старша, яка і влаштовує сварки. Що робити Марині, щоб у дітей був не лише достаток, а й лад поміж ними, вона взагалі не знає?!
