Іноді сльози виступали, ну коли вже все закінчиться. Терпіння немає. Ні лягти, ні сісти, ходити й то важко. А лікар вимагає, щоб не лежала, ходила. Рухатися потрібно.

Світлані дуже тяжко давалася вагітність. З дев’яти місяців чотири останніх вона провела в лікарні. Інколи виходила на тиждень чи два, потім знову назад. Важко їй. А вдома особливо не полежиш. Річ у тім, що в неї буде двійня. Як сказав лікар на УЗІ, мабуть, хлопчики. Тому речі купували виключно для хлопчиків. Світлана не купувала нічого. Її мама все те робила. А для дівчини всі ці дев’ять місяців, як вічність. Здавалося, що вона завжди буде такою здоровою, неповороткою.

Іноді сльози виступали, ну коли вже все закінчиться. Терпіння немає. Ні лягти, ні сісти, ходити й то важко. А лікар вимагає, щоб не лежала, ходила. Рухатися потрібно. А як рухатися, коли ноги набряклі, дихати стає важко. Тому тупала по палаті, і знову відпочивала. Та все колись закінчується. Прийшов час, коли на світ появилися двійко прекрасних діточок. Хлопчик і дівчинка. Здивуванню не було меж. Як же лікар дивився, коли не розгледів дівчинки.

Світлана раділа, помічника тату і помічницю мамі. Михайлик і Даша росли спокійними дітьми. Світлані допомагала її мама, тому разом встигали біля діток. Якось швидко линув час. Михайлик і Даша навчилися ходити. Наразі тільки дивись за ними, щоб не наробили шкоди. Світлана почала помічати, що Даша зовсім не грається ляльками. Вона разом із Михайликом возять пісок машинками по подвір’ю. Стріляють із пістолетів, які подарував тато.

І взагалі Даша все повторяла за своїм братом. Коли мама намагалася їй вдіти красиву сукню, істерика тут же. Все скидалося, натягувала на себе штанці й светр. Тільки потім заспокоювалася. Спочатку все це виглядало мило. Але потім, коли почала ходити в дитячий садок, почалися маленькі проблеми. З дівчатками не дружила, та й вони не намагалися гуляти з нею. Завжди билася з ними. Ходила тільки за Михайликом.

Світлана думала. Що в школі все наладиться, але ні. Там дівчата зовсім не пускали до себе Дашу. А вона вже й не намагалася подружитися. Знову ходила за братом. Іноді вдома Михайлик жалівся батькам, без Даші не може ніде ходити. Вона весь час з ним. В старших класах дівчинка зовсім відійшла від усіх. Сиділа на останній парті, ні з ким не розмовляла. Якщо її ображали, давала здачі як справжній хлопець. Навіть на секцію боксу записалася.

Але навчання не кидала, вчилася добре. Вчителі хвалили її, але те, що ні з ким не дружила, звертали мамину увагу на те. Скільки психологів поміняли, не перелічити. Але Даша і надалі поводилася окремо. Одна психолог порекомендувала Світлані говорити з дочкою. Багато розмовляти про все, що придумає. Тільки мамі дівчинка може розкритися, інакше на все життя залишиться зі своєю невиказаною проблемою.

Кожен день Світлана говорила з донькою відверто. Розповідала свої секрети, якими не ділилася навіть із чоловіком. Нарешті подіяло. Одного разу Даша зізналася, що відчуває себе хлопчиком. Чому так, навіть сама не розуміє. Але для неї це було дуже дивно. Мама завірила, що разом вони справляться. Пішли знову до тієї психолога, яка рекомендувала говорити з Дашею. Психолог і мамині розмови, все разом дало свої результати.

Вже через деякий час Даша дивилася на себе в дзеркало. Приміряла сукню, яку вчора купили з мамою. Зробила стильну стрижку. На майбутнє вирішила відростити волосся, щоб було як в інших дівчат. В класі переміни її не зразу помітили, але спочатку з однією дівчиною подружилися, а потім і всі дівчата класу стали з нею розмовляти. Хлопці роздивилися, яка Даша красуня. Так що Михайлу прийшлося відбиватися від її кавалерів.

На випускному дівчина виглядала справжньою красунею. Нарешті Світлана може бути спокійна за свою донечку. Але наразі інша проблема. Від хлопців відбою немає. Потрібно поговорити з донькою, щоб розумною була, спочатку вчитися, потім робота і хлопці.

Оцените статью
Іноді сльози виступали, ну коли вже все закінчиться. Терпіння немає. Ні лягти, ні сісти, ходити й то важко. А лікар вимагає, щоб не лежала, ходила. Рухатися потрібно.