Нещодавно мені виповнилося сорок. Самі розумієте, що у житті багатьох жінок цей період чомусь стає переломним. Багато чого взагалі втратило сенс. Те, що років десять тому було у мене в пріоритеті, тепер не має ніякого значення. Здається, у цей День народження навіть життя стало відчуватися по-особливому. Раніше здавалося, що життя – довга штука і на все є ще час. Зараз же розумієш, дні не просто проходять, а летять зі швидкістю світла. І рано чи пізно цьому всьому взагалі прийде кінець.
Ще років у 20 я настільки зациклювалась над своєю зовнішністю. Все мене не влаштовувало: то фігура не така, то обличчя. На яких тільки дієтах я не «сиділа». І для чого це все? Щоб хлопці увагу звертали? Що ж, тепер це все грає проти мене. Постійно мучусь від болю в животі. І вже скільки разів намагалась правильно, збалансовано харчуватися, а толку 0. Шлунок уже зіпсований.
Також в ті роки я була схиблена на спорті. Не встигну поїсти, біжу «відпрацьовувати» калорії. Всі ці розтяжки і зарядки мені подобалися. І як тільки я припиняла їх робити, то починала боліти спина. Тож спорт в якийсь момент просто став невід’ємною частиною мого життя.
Пошук кохання якось теж втратив свій сенс. Якось я одружилась і цей шлюб став для нас крахом. Після розлучення людям довіряти не хотілося, адже причиною розпаду стали постійні гуляння чоловіка на стороні.
Я вигнала чоловіка і з дня на день намагалась віднайти проблему в собі. Багато разів чула, що коли відбувається зрада, то винний в ній не тільки той, хто зраджує, а й той хто доводить до цієї зради. Так чи інакше у розпаді шлюбу завжди винні обоє. Тоді я керувалась емоціями, а зараз розуміла, що вчинила б по-іншому. Не хотіла б сваритися, істерити. Попросила б конструктивного діалогу, де він пояснить мені причину таких своїх вчинків.
За цей час самотності я звикла жити сама. Донька поїхала вчитися в інше місто. А я тепер точно залишилась одинокою. Але в якийсь момент мені здалося, що так навіть краще для мене. Я сама собі хазяйка і хазяйка свого часу. В моєму домі завжди панує порядок, чистота і та атмосфера, яка мені до вподоби. Якщо я житиму із чоловіком, то такого більше ніколи не буде. Тому то тепер мої найкращі друзі – самотність і тиша.
А ще я помітила: останнім часом у моїй пам’яті не відкладаються образи. Напевно, воно не вражає мене настільки, щоб відкладати їх у своїй голові. Думаю, так і правильно. Не потрібно псувати своє життя негативними емоціями.
Напевно, з часом все у нашому житті сприймається по-іншому. Зараз мені навіть здається, що якби у молодості я жила з такими життєвими принципами, як зараз, то все склалося б набагато краще. Та тішить, що хоча б зараз я можу мати таку мудрість, яку можна передати нащадкам.
