Наш адвокат сказав, що тітка не мають ніякого права на наш будинок. Тітка була дуже 3ла та доводила свою правоту, підвищуючи голос

Коли моя мама виходила заміж, у неї була земельна ділянка зі старим будинком. Це майно дісталися їй у спадок від дідуся та бабусі. Коли вона ще проживала зі своїми батьками, то заробляла на ремонт цього будинку.

Після закінчення університету їй вдалося завершити ремонтні роботи та вона переїхала туди. Згодом вона познайомилася з моїм батьком, вони одружилися і потім народилася я.

В тому будинку було дуже добре жити, у нас було власне подвір’я і садок. Я могла гратися де хотіла.

Згодом я почала навчатися в школі.

Якось повернувшись додому, я побачила що мама плаче. Я ніколи до того не бачила, щоб вона плакала та вважала, що моя мама сильна жінка. Світ уже не міг бути таким, як раніше.

Я запитала де батько та коли він прийде. Мама ще більше розплакалась. Лише згодом опанувавши себе, вона сказала що він пішов і більше ніколи не прийде.

Наступного дня ми зібралися та поїхали. Я не знала куди ми їдемо. Батько лежав якому дерев’яному ящику та не ворушився. Там ще були усі наші родичі та знайомі, вони теж плакали. Мені стало дуже сумно і я заплакала, почала кликати тата, але він мене не чув.

Згодом до нас підійшла моя тітка з дядьком. Вони завжди були добрими до нас та були єдиними родичами зі сторони батька. Ми дуже добре ладнали та я подумала, що вони хочуть сказати нам, якісь хороші слова, але я помилилася.

Вони сказала те, що я не відразу зрозуміла. Тітка та дядько сказали, що тепер їм належить половина нашого будинку.

– А з чого ви зробили такі висновки? – запитала мама.

– Тому, що половина будинку належала моєму брату. Тепер я є його спадкоємцем, – сказала тітка, – оскільки я єдина його родичка.

– Це зовсім не так, – сказала мама та ми дуже швидко пішли звідти.

Мамі й так так було важко, а тут ще й тітка зі своїми незрозумілими заявками.

Потім був поминальний обід, нам було нестерпно боляче там знаходитись. Та ми не могли дочекатися поки він закінчиться.

Мама увесь вечір плакала та була дуже сильно засмучена. Цієї ночі ми спали разом, вона усю ніч тримала мене в обіймах. Я не могла спати через те, що дуже сильно плакала.

Наступного дня ми дуже довго спали. Я не пішла до школи, а мама не пішла на роботу. Розбудив нас лише телефонний дзвінок. Телефонувала тітка з того самого приводу. Мама сказала, що немає зараз настрою розмовляти.

Ми побідили та мама зателефонувала до свого однокласника, який був адвокатом, попросила приїхати.

Вони сіли на кухні пити чай, довго про щось розмовляли, я не зрозуміла ні слова, дивилися якісь папери.

Наступного дня ми поїхали на зустріч з тіткою. Мама взяла мене з собою та з нами ще поїхав її однокласник адвокат. Ми зайшли в кафе, де була дитяча кімната, я пішла малювати, а вони сиділи за столом говорити знову про дорослі справи. Розмовляли вони дуже голосно, інколи навіть кричали.

Наш адвокат сказав, що тітка не мають ніякого права на наш будинок. Тітка була дуже зла та доводила свою правоту, підвищуючи голос. Мама сказала, що вчиняють вони підло, оскільки недавно був похорон, а тепер вони вже ділять майно, яке їм не належить. Додала, що ми звернемося до суду, якщо вони не дадуть нам спокій.

Оцените статью
Наш адвокат сказав, що тітка не мають ніякого права на наш будинок. Тітка була дуже 3ла та доводила свою правоту, підвищуючи голос