Я глибоко переконана, що наш будиночок в горах перетвориться в готель, якщо ми з чоловіком не навчимося казати – “Ні!”.
Справа в тому, що у мене астма і лікар порекомендував мені частіше дихати гірським повітрям. От тільки як? Не йти ж мені в гори пішки.
Тоді ми з чоловіком вирішили, що найкращим вирішенням цієї проблеми буде купівля маленького будиночку, щось типу дачного, у горах.
Ми почали шукати і в одному із оголошень знайшли.
Гарна маленька хатинка, вся із дерева. Збоку була літня кухня і сауна. Наче з картинки.
Основне, що вона була розташована високо в горах і туди можна було доїхати на автомобілі.
Ми раділи наче діти. І вже за кілька днів оформили усі відповідні документи.
Спочатку ми запрошували на вікенд туди на шашлики і мою родину, і чоловікову.
От тільки нещодавно це стала нав’язлива ідея з обох сторін. Наші родичі вирішили, що вони можуть їздити до нашого будиночку без нас. Та ще й брати з собою друзів і жити там по кілька тижнів.
А прибирати за ними кому? Мені? А комуналку кому платити?
Ми повинні навчитися з чоловіком чітко говорити – “Ні”. Інакше, маю підозри, що наш будиночок стане готелем.
А ми в ньому і не матимемо змоги відпочити і втекти туди від міської суєти.
От тільки зараз на нас посипляться образи за нашу ж доброту.
