Я пам’ятаю, що в дитинстві ми жили досить бідно, у батьків ніколи не вистачало грошей, тому я досить рано почала працювати. І вже з перших зароблених коштів, я почала відкладати заначку. Коли мені виповнилося 18 років, влаштувалася офіціанткою в місцевому кафе. Заощадження мені були необхідні, що відчувати хоч якусь впевненість у завтрашньому дні.
Через десять років старанної праці мене призначили адміністратором. Заробітна плата вища й відповідно більше грошей вдалося назбирати. Та конфлікти в сім’ї почалися після того, як чоловік попросив вкласти мої заощадження у його новий бізнес.
Я змалечку пам’ятаю, що таке не мати жодної фінансової опори. Батько просто вигнав нас із матір’ю та молодшою сестрою на вулицю і мамі довелося непосильно працювати, щоб зводити кінці з кінцями. А ми лишилися на одинці з власними проблемами. Непросте життя мене навчило покладатися лише на себе, а відкладені гроші були для мене, як підстрахування для достойного життя, що б не трапилось.
А в життя не передбачуване і ми ні від чого не застраховані. Сьогодні ми живемо щасливим подружнім життям, а завтра він скаже, що йде, бо покохав іншу, аз чим тоді лишусь я. А маючи якусь фінансову основу, навіть такі повороти долі не настільки страшні. Я знатиму, що з голоду точно не пропаду. Побачивши, яка в країні нестабільна економічна ситуація, вирішила вкласти заощаджені кошти в купівлю квартири. Як на мене, це один із самих надійних способів не втратити те, що накопичувалося стільки років.
Можливо, чоловік ніколи б і не дізнався про мою заначку, та рідна мама мене здала. Ми тоді готувалися до весілля, а вона хотіла мене переконати, що він зі мною лише через гроші. Вона навіть відкрито казала це йому в очі, через що ще до одруження у нас неодноразово траплялися сварки.
Ми у шлюбі вже два з половиною роки, аж тут коханий пригадав, що у мене є ці гроші. Хочу зразу зазначити, що досі жодна із його бізнес-ідей не мала успіху. І я була впевнена, що це теж стане черговим викиданням грошей на вітер. Я бачила його бізнес-план і скажу, що я не готова давати на це гроші. А він впевнений, що оскільки ми подружжя, то й усі кошти в нас спільні, тому я просто не маю права йому відмовити. Але як я можу так ризикувати, коли абсолютно не вірю в ту справу, яку він собі намітив.
Натомість чоловік поставив ультиматум, що коли я навіть частини свої заощаджень не виділю на його бізнес, то він не бачить причини залишатися зі мною у шлюбі, тому розлучиться зі мною.
