Наш син оженився з жінкою, яка мала дитину, а потім попросив, щоб я прописав її в нашій хаті. Я відмовився це робити, бо 3aпід0зрив, що вона aфep иcтka.

Наш син вирішив одружитися. Його обраницею стала молода жіночка з дитиною. Не спорю — стильна, симпатична і розумна. Але з дитиною. Не знаю, може зараз це вже не дивно, але коли я був молодим — брати жінку з дитиною, та ще й старшу за себе заміж, виглядало дивно. Особливо для сусідів, які бачили у цьому нову тему, щоб обмити кістки.

Син заявив, що любить Іру та її дитину і вони будуть разом, навіть, якщо ми будемо проти. Тому, ми вирішили бути оригінальними. Сказали, нехай одружуються, але перед тим хай поживуть разом. Своєрідний випробувальний термін. Тепер багато хто так робить. Син спочатку погодився, а потім прийшов і сказав, що Іра так не хоче. Тому, ми почали готуватися до весілля.

Іра захотіла переїхати до нас. Тепер ми живемо однією сім’єю. Вона непогана господиня. Ми звикаємо до невістки, а вона до нас. Все було б добре, якби син нещодавно не заявив, щоб я прописав Ірину з сином до нас, бо їй немає де жити, треба десь прописатися.

Я відразу жорстко запитав, де вона була прописана до сьогодні. На той час я був категорично проти, щоб прописувати у нашій хаті чужу жінку з дитиною. Я перестав їй довіряти, бо подумав, що вона якась аферистка. А Іра, напевно, здогадалася і не стала наполягати.

Відгуляли весілля, почалося буденне життя. Син працював багато, приходив додому втомлений, все його дратувало. Почав зриватися на нас. Ми з жінкою терпіли, бо розуміли, як йому важко адаптуватися до сімейного життя. А Ірина завжди була поруч: все йому подасть, прибере, підкаже, толерантна, добра, поступлива і надзвичайно терпляча.

За якийсь час, ми зрозуміли, що вона стала нам рідною, а її син — улюбленим внучком. Дитина прив’язалася до нас, називала дідусем і бабусею. Ми тішилися, бо давно мріяли про це. А потім Іра розповіла моїй жінці, чому у такому молодому віці залишилася сама з дитиною на руках. Її колишній часто дозволяв собі піднімати руку на неї та на сина. Тому вона, щоб врятувати дитину, втекла від цього тирана. Залишилася зовсім сама. Але після зустрічі з нашим сином, її життя налагодилося.

Ми разом їздили на відпочинок, разом поралися по господарству, разом проводили весь вільний час.

Іра повернулася на роботу. Ми доглядали Андрійка (так звати нашого внучка). Бо в садочок його не брали — не було вільного місця.

А мене завжди мучила думка про прописку. Мені було незручно знову починати розмову про це, але ми з жінкою порадилися і вирішили все ж прописати Іру й Андрійка в нашому домі.

Хоча Іра з того часу більше не згадувала про це, я відчував, що її це засмутило. Вона відчула, що ми не довіряли їй. Справді, так і було. Але, познайомившись з нею ближче, ми зрозуміли, що помилялися. Вона справді стала нашою невісткою, членом нашої сім’ї. Ми раді, що син обрав саме її. Тому приємною новиною для Ірини стало те, що ми прописали її у своїй хаті. А вона, натомість, поділилася радістю з нами — в нас буде внучка.

Оцените статью
Наш син оженився з жінкою, яка мала дитину, а потім попросив, щоб я прописав її в нашій хаті. Я відмовився це робити, бо 3aпід0зрив, що вона aфep иcтka.