Багато є історій та випадків коли люди разом, всупереч великій різниці у віці. Я ще не зустрічала таких стосунків. Але добре запам’ятала один випадок який стався у нашому селі. Неподалік нас жила бабуся Оля. Їй на той час було шістдесят дев’ять років. Вона ще досить добре себе почувала. Але ми почали помічати, що вона дуже змінилась. Стала більш життєрадісна, всім бажала гарного дня, любила поговорити. Хоча то вона завжди такою була, але тоді це було якось по особливому.
Ну і відповідно усім сусідам сталося цікаво, що сталося. Спочатку вирішили, що напевно якийсь дідусь самотній почав за нею залицятися. Коли запитували саму жінку, вона не признавалась, мовчала. Чоловіки звертали на неї увагу, але це були досить старі люди. Баба Оля не стане доглядати якогось старого дідуся це точно, тому це не варіант. Але хто тоді так впливає на бабусю?
Пройшло трохи часу й одна з наших сусідок дізналась в чому справа. Кожен вечір, коли вже надворі добре стемніло до неї приходив один гість. Ми як дізналися хто саме, були шоковані. Це був сорока п’яти річний Віктор, раніше він любив вживати міцні напої. Та зараз від коли він почав навідуватись до баби Олі більше напідпитку його не бачили. Він почав доглядати за собою, одяг купив новий, влаштувався на роботу. Справжній наречений. Ми сміялися з цього, та не думали, що у них все так серйозно.
Та не смішно було дітям баби Олі. Коли бабуся сказала, що виходить заміж за Віктора, її дочка Олена ледь свідомість не втратила, для чого на старості заміж.
– Мамо, одумайтесь, згадайте про свій вік! Мені соромно за вас.
Але бабуся Оля не слухала нікого.
Весілля відгуляли гучне, мало не пів села було запрошено. Бабуся Оля у білій сукні та фаті, а Віктор у костюмі, який сусід позичив на свято. Відсвяткували так відсвяткували. Хто б міг подумати, що я буду на весіллі де наречений шістдесят дев’ять років. І все у них було добре протягом декількох років. Віктор взагалі забув, що таке алкоголь, так палко він кохав дружину. Разом прожили вони вісім років. Віктора не стало, захворів дуже і все. Після цього бабуся Оля ще сама жила два роки. Але ці два роки вона стала сумна та не така привітна як раніше. Ось це і було справжнє кохання.
