Ввечері до нас постукали у двері. Дружина була на кухні, а я пішов подивитись хто прийшов до нас. Я відкрив двері та побачив сусідку знизу і працівника поліції. Вони попросили зайти у квартиру, я дозволив та запитав:
– А щось трапилося?
Виявилось, що наша сусідка подумала, що у нас живе маленька дитина з якої ми знущаємося. Ми завжди кричимо на неї і командуємо. Тому вона вирішила врятувати нещасну дитину.
Я був дуже здивований і не вірив своїм вухам. У нас немає з дружиною дітей і ми їх навіть не плануємо, бо хочемо спочатку пожити для себе.
У квартирі був тільки я, дружина і цуценя, яке нам тиждень назад подарували друзі.
Поліцейський подивився у кімнату та сказав сусідці, що немає ніякої дитини. А вона відповіла, що хлопчика ми Сашком називаємо і завжди на нього кричимо та говоримо якщо він не так щось зробить, то буде стояти у кутку.
Я розсміявся і приніс цуценя. Ми зараз привчаємо його ходити на пелюшку, бо надворі зима та дуже холодно. А коли він не слухається сваримось на нього.
До нас підійшла дружина і підтвердила мої слова. Ми всі дружно сміялись. Поліцейський попросив, щоб ми написали пояснення. Я собі уявляю, як буде сміятись відділок коли буде читати наше пояснення.
Ось така смішна історія сталась зі мною в понеділок ввечері.
