Крім мене, у нашій сім’ї було ще два брати. Мама нас дуже любила, але весь час скаржилася, що нелегка у неї доля, немає у неї помічниці по господарству. Вона б їй сукні шила, косички заплітала, вчила на кухні, як готувати різні страви. «А то лише одні чоловіки! І жіночих секретів немає кому довірити!»
Наше чоловіче царство мамі інколи набридало, тому вона завела морську свинку, щоб трохи відволіктися. Вона з задоволенням доглядала свою тваринку, аж поки не дізналася, що придбала не морську свинку, а хом’яка. «Ну треба ж таке! І тут чоловічого роду!» – сміялася мама.
Так було і з кішкою. А точніше – котом. Подарувала їй подруга маленьку сіамську кішечку. Мама вирішила її простерилізувати. А коли звернулася до ветеринара, виявилося, що це не кішка. Ось так. Смішно вийшло тоді! Так у нашому будинку з’явився ще один «чоловік».
Потім ми з братами виросли. Вивчилися в інститутах, а згодом одружилися. «Нарешті!» – раділа мати, – «Хоч невістки у мене донечками будуть!».
Але одна невістка з братом переїхали у інше місто. Дружина другого брата особливо з нашою мамою не спілкувалася. А я – молодший син – теж прийняв рішення з Лізою окремо жити.
Через рік я сповістив батькам радісну новину – незабаром вони стануть бабусею та дідусем. У мами аж сльози на очах з’явилися. У неї вже були онуки від старших братів, та по іронії долі також – хлопчики.
Мама сказала:
– Нарешті дівчинку дочекаюся!
– Мамо, ну що ти кажеш? А якщо хлопчик буде?
– Я впевнена, що це дівчинка!
На УЗД-обстеження вона поїхала з Лізою. Коли дружина вийшла з кабінету, показала мамі результат.
– Як Ви дізналися, що дівчинка? – запитала Ліза.
– Просто серцем відчула! – обійняла мама мою дружину, а потім заплакала: – Нарешті буде кому косички заплітати та суконьки шити!
