Нашу сім’ю постійно забезпечував чоловік. Я й сама не сиділа вдома, працювала. Правда, заробляла не так багато як Сергій. Свої кошти я витрачала на продукти і оплачувала якісь свої забаганки, він же платив за все інше, відкладав на власне житло. І от потім у нас все ж вдалося купити квартиру. Через декілька місяців ще й взяли кредит на новеньку автівку.
Маємо ми двоє діток. Старшому синові вісім років, а молодшій донечці шість. Жили ми завжди у гармонії і злагоді. Аж поки компанія Сергія не зазнала банкрутства. Сам він не зміг з цим змиритися та став все частіше і частіше в ипивати. Наші кошти закінчились швидко, а потім на цьому фоні ми почали конфліктувати.
А Сергій все твердив, що потрібен час прийти до розуму. Він не може ось так взяти і піти шукати роботу. Тим більше важко зібратися, коли втрачаєш таку пристойну роботу. А одного разу він взагалі заявив, що мені треба їхати за кордон і заробляти там гроші.
Я ж не хотіла кидати свою роботу і їхати в невідомість. Та і на кого тут дітей кидати? На чоловіка, що випиває і не може себе в цьому контролювати? Тим більше його ж звільнили, то нехай він і думає про те, як прогодувати сім’ю.
Все життя він був для нас опорою, а зараз впав духом і елементарно не може зібратися з власними думками і піти щось зробити для свого достатку.
Я ж то ніколи не сиділа в нього на шиї і на всі свої потреби заробляла сама. Зараз же мушу забезпечувати всю сім’ю, готувати їсти, прибирати, займатися дітьми. Так триває вже більше семи місяців. І за ці дні Сергій не спромігся встати і почати щось вирішувати. Розумієте, навіть не намагався! Я ж теж не буду покидати своїх дітей і їхати світ за очі через лінощі чоловіка.
А потім я взагалі сказала, що якщо вже Сергій так хоче, щоб я поїхала заробляти за кордоном, то можу поїхати лише з ним. Не раз чула, що в селі багато пар їздить заробляти разом. Так і роботу знайти простіше.
Та чоловік і слухати мене не хотів. Роботу ж так і не знайшов, а пити не перестав. Навіть не знаю, як тут бути і що робити.
