Настя тоді пішла до кімнати, збирати речі, гаркнула дверима, навіть з дітьми не поговорила. Видно, їй було настільки все одно, в мене комок в горлі став. Ось так ми й стали жити втрьох з дітьми. Так гірко було дивитись в їхні очі, повні надії на повернення мами додому. Вони, бідолашні, навіть зрозуміти не могли, де поділась мама

З дня в день я намагався бути найкращим чоловіком та найкращим татком для своїх двох діток. Та видно, мало старався, якщо не зміг втримати дружину у своїх обіймах та в цілому, в родині. Одного дня прийшла додому після роботи вся на нервах. Я тільки побачив її, відразу зрозумів, що зараз відбудеться щось недобре. Вирішив нічого не питати, дати час їй охолонути. Але це було дарма. Ситуація була неминуча.

Діти вляглись спати, й тут почалось. Дружина плакала, кричала, кидалась посудом. Все повторювала, що не такого життя вона хотіла. Все її вже дістало до ручки. Життя безпросвітне та немає майбутнього. ЇЇ задовбало ходити на роботу за копійки, а потім вдома займатись дітьми. Навіть сама спокійно не може пройтись по місту. То діти смикають, то з роботи.

Я розумів, що це просто нервовий зрив, у всіх часом таке буває. Просто потрібно випустити пар, виговоритись, та вирішення ситуації прийде саме собою. Проте як же я помилявся. Це все було просто прологом для наступної інформації. Дружина тоді зайшла ніби здалеку, щоб основна новина не була для мене такою шоковою.

– В мене є інший, я йду від тебе! Мені не потрібні ні твої гроші, ні пусті обіцянки на щасливе та багате життя!

-Настя, зачекай, що ти таке говориш? Невже я такий поганий чоловік, що ти вирішила мене замінити?!Ти не хочеш мені хоч дякую сказати за все, що я для тебе робив? Я ж тебе навіть на роботу не змушував ходити, це тільки твоя ініціатива!

-Так, моя, щоб дома не сидіти, та зайвий раз твоє лице не бачити! Я тебе не кохаю. Ти мені просто набрид. Не хочу тебе більше. Все, охолола. Назад не повернеш! І дітей я від тебе не хотіла! Тягарем мене навісив, а сам щасливий бігаєш!

Настя тоді пішла до кімнати, збирати речі, гаркнула дверима, навіть з дітьми не поговорила. Видно, їй було настільки все одно, в мене комок в горлі став. Ось так ми й стали жити втрьох з дітьми. Так гірко було дивитись в їхні очі, повні надії на повернення мами додому. Вони, бідолашні, навіть зрозуміти не могли, де поділась мама.

Я часом бачу її в місті, коли їжджу по нарадах. То біля супермаркету просить на пляшку, то на лавці з дружками розпивають її…

Оцените статью
Настя тоді пішла до кімнати, збирати речі, гаркнула дверима, навіть з дітьми не поговорила. Видно, їй було настільки все одно, в мене комок в горлі став. Ось так ми й стали жити втрьох з дітьми. Так гірко було дивитись в їхні очі, повні надії на повернення мами додому. Вони, бідолашні, навіть зрозуміти не могли, де поділась мама