Наталя стала сурогатною матір’ю, бо хотіла допомогти брату, а зараз Жаліє про свій вчинок

Це історія про жінку, яка хотіла допомогти братові і тепер не знає як їй жити далі. Зараз сурогатне материнство є популярним серед пар, які не можуть самі виносити і народити дитину. Багато відомих людей звертаються за допомогою до сурогатних матерів. Але ніхто не думає, як почувається жінка, яка носить під серцем чужу дитину.

Моя знайома вирішила допомогти братові і народила для нього дитину. Жінку звати Наталя, їй двадцять вісім років і вона має вже свою дитину. У неї є старший на два роки брат, який одружився п’ять років назад і його дружині лікарі сказали, що вона не зможе виносити дитину.

Виявилось, Олена зробила аборт ще коли вчилась в університеті до знайомства з Миколою і через цю процедуру вона ніколи більше не зможе виносити дитину. Вона уже декілька раз вагітніла, але через декілька тижнів у неї траплялись викидні.

Подружжя мріє про рідну дитину.  Дружина брата Наталі з багатодітної сім’ї: у неї три сестри і два брати. У них  є уже свої діти і вона також хоче мати сина або дочку.

Вони  уже давно хотіли знайти сурогатну матір, але послуги жінки, яка носитиме дитину дуже дорогі і молоді люди не можуть собі це дозволити. Микола вирішив попросити сестру, щоб вона виносила і народила йому дитину.

 – Ти жартуєш? Я ж твоя сестра, як це буде виглядати? – сварилась жінка. – Я не розумію чому ти мене просиш у твоєї дружини три сестри.

 – Олена уже запитувала і вони відмовились. Тобі імплантують раніше запліднений ембріон і якщо все буде добре, то я буду батьком, а моя дружина матір’ю. Не відмовляй нам, бо це єдиний шанс для нас мати рідну дитину. У тебе вже є дочка і я також хочу. Дуже прошу тебе подумати над моїм проханням. – говорив брат.

Жінка була дуже здивованою. На наступний день до неї зателефонувала дружина брата і попросила:

 – Я знаю , що багато прошу, але більше мені немає до кого звернутись У тебе є дитина і я також хочу відчути, що таке бути матір’ю. Будь ласка, подумай.

А ввечері до неї в гості прийшли її батьки, які також попросили, щоб жінка допомогла братові і виносила та народила племінника. Усі родичі Наталі просили її погодитись і вона не витримала, а її чоловік підтримав. Він також уже не витримував тиску родичів з боку дружини.

Жінка погодилась виносити і народити дитину. Процедури були жахливими, а вагітність протікала важко: перші три місяці нудило, а на останні – пухли ноги.

Також потрібно було змиритись з тим, що дитину, яку вона носить під серцем треба буде віддати через дев’ять місяців і це було найважче. Наталя кожного дня собі повторювала, що дитина брата, а не її.

Коли вона з Миколою і його дружиною прийшла на ультразвук, то побачила щасливі обличчя рідних коли вони дізнались, що у них буде хлопчик. Але жінці на душі було сумно, бо вона розуміла, що дитину потрібно буде після народження віддати.

Минуло сімнадцять тижнів вагітності і Наталя почала відчувати, як дитина рухається, вона розповіла про рухи брату і вони приходили до жінки, щоб погладити живіт і поговорити з сином.  ЇЇ це дуже дратувало, але всі думали, що вона нервується, бо вагітна і на неї так діють гормони.

Вона народила здорового хлопчика і попросила на живіт дитину не класти і до грудей не прикладати, хоч брат наполягав, щоб сестра грудьми годувала. Він говорив, що материнське молоко корисне для дитини, але Наталя б тоді точно їм малюка не відала. Вона після народження малюка ледве стримувала сльози і їй хотілось видерти дитину в них з рук та забрати собі.

Свого сина подружжя назвало Володимиром. Олена часто запитує у сестри чоловіка, як доглядати за дитиною: купати, чи годувати, бо жінка має дорослу дочку. Але  вона хоче ділитись своїм досвідом і  не бажає, щоб вони приходила до неї в гості та телефонували, бо жінка не витримує. Вона розуміє, що коли хлопчик підросте, то вона буде лише його тіткою і він ніколи не дізнається, що це Наталя носила його дев’ять місяців під серце і народила.

Зараз жінці морально дуже важко, вона дуже сумує за дитиною. Вона розуміє, що хлопчик не її, а брата і у неї є своя дочка, але нічого не може зробити з своїми емоціями. Про свої переживання вона розповіла чоловікові, але він дружину не розуміє, каже, що потрібно за свою дитину думати, а не за чужу.

Після того, як жінка віддала дитину, то про неї брат з дружиною забув. Вони живуть собі щасливо і виховують сина, а вона кожного дня думає про дитину і мучиться, бо хоче її повернути. Наталя жаліє, що погодилась стати сурогатною матір’ю.

Оцените статью
Наталя стала сурогатною матір’ю, бо хотіла допомогти брату, а зараз Жаліє про свій вчинок