Наталка стояла з валізою спакованих речей на порозі. Діти, ховаючись за мамою плакали. Машина вже чекала надворі. Але свекруха благала зупинитись

Зупинися доню!, – з розпачем у голосі звернулася свекруха,- Ти моя сім’я, не йди. Не покидай мене на нього. Хоч він мій син, та ти знаєш, що сама я з ним не виживу. Ти моє єдина надія на спокійну старість. Благаю, стій!

Наталка стояла з валізою спакованих речей на порозі. Діти, ховаючись за мамою плакали. Машина вже чекала надворі. Але свекруха благала зупинитись.

В Наталки зі свекрухою були прекрасні стосунки, як в рідної дочки з матір’ю. Та її інакше й не називала, лише: “Мамо”. Жінка й справді мала добре серце і ніколи не ображала невістку. Усі ці роки допомагала їй хоч якось вижити у цій сім’ї. Тому важко було залишати її, знаючи яка доля її може спіткати поряд із сином алког0ліком. Наталя роззирнулася по сторонах і зітхнувши промовила:

– Мамо, зрозумійте, я не можу тут більше лишатись ні на хвилину. Тут все про нього нагадує і про той біль якого він мені завдав. Мені лише тридцять чотири, а волосся вже майже все сиве. Я більше цього не витримаю! Я йду!

– Скільки там йому лишилося. Ти сама знаєш, що із такою глибокою залежністю довго не живуть і він не протягне. Він останнім часом не просихає. Якщо ви покинете мене, то він мене згубить раніше, ніж себе, а хату проп’є з дружками. Я хотіла, щоб вона онукам дісталась, я за це хвилююсь. Тут і садочок і школа недалеко від дому, вже обжилися. Я мрію про одне: прожити решту життя з вами. Ви для мене все, мій сенс життя.

Наталка не могла стримати сліз. Зі свекрухою вони так зріднилися, та була наче рідна матір для жінки. Залишити її напризволяще совість не дозволяла, вона знала, що старенька має рацію. Але залишитись і приректи власних дітей щодня переживати цей кошмар – теж не могла. Знову боятися повернення батька, ховатися у кімнаті та терпіти його п’яні концерти.

Вона вже була виснажена від такого життя. І не хотіла більше тих знущань з дитячої психіки. А як вчинити з мамою? Це питання потрібно вирішувати негайно.

Оцените статью
Наталка стояла з валізою спакованих речей на порозі. Діти, ховаючись за мамою плакали. Машина вже чекала надворі. Але свекруха благала зупинитись