Наталя прекрасно зрозуміла мій сарказм і різко встала та пішла, гримнувши дверима й навіть не попрощалася на останок.

Своє перше кохання я відчув ще в школі. Це була дуже красива дівчина, яка вчилася на клас молодше за мене. Ім’я їй дуже підходило – Наталя.

Вона ж в свою чергу вважала мене дуже нудним та не цікавим. Я був не в її смаку і взагалі, на її думку, я був тим ще невдахою. Наталя старалася спілкуватися лише з хлопцями із забезпечених сімей. Я, знову ж таки, таким не був. Нас з сестрою виховувала мама самостійно, працюючи на двох роботах.

Моя мама була лікарем-педіатром. А ввечері працювала фармацевтом на півставки. Але вона старалася забезпечити нам все необхідне. Ми з сестрою саме через приклад матері вирішили стати лікарями і з малечку просили розповісти маму про якісь цікаві факти, історії і так далі. І саме мама підготувала мене до екзамені для вступу.

Наталя ж весь цей час, так сказати, просто дозволяла мені любити себе і ніколи не відповідала взаємністю. Завжди гуляла з іншими хлопцями, ходила по клубах та дискотеках. Якось я вирішив запитати, що між нами відбувається. Наталя зареготала та відповіла:

-Між нами? А між нами щось є? Ти занадто нудний. Ти весь в своїх книжках і завжди говориш всякими розумними фразами та словами, які ніхто крім тебе, певно, і не розуміє зовсім.

Знаєте, в той момент я все зрозумів та відпустив її зі спокійною душею. Чому? Просто. Я зрозумів, що значить нам не по дорозі. Тоді я поринув повністю в підготовку до вступу і таки вступив до медичного університет на бюджет. Навіть на стипендію потрапив. Я старався та вчився, хоча перший час не міг все таки забути Наталю. Проте навчання та час допомогли.

В університеті я зустрів свою майбутню дружину – Софію. Ми буквально були «на одній хвилі», як це зараз називають. В нас було дуже багато спільного і саме тому ми з часом одружилися та почали жити щасливим спокійним життям сповненого коханням та взаємоповагою. В цьому шлюбі в нас народилася прекрасна донечка.

З часом ми стали з Софією стали відомими спеціалістами. І тоді вирішили відкрити власну клініку. До того часу моя сестра також стала лікарем. Набрали хороших спеціалістів та почали роботу. В один день прийшла до мене на прийом дівчина. Дуже вона видалася мені знайомою. Але коли вона назвала моє ім’я, то я точно впізнав її. Це була Наталя.

Ми почали розмовляти, згадувати минуле. Тут вона почала жалітися мені на своє особисте життя. Мовляв не склалося в неї з тими чоловіками, яких вона обирала(а обирала так само як і в школі). Сказала, що була повною дурепою, що проміняла мене на тих дурнів. А потім ще й запропонувала зустрітися з нею з натяком на романтичний підтекст. Я ж з нею говорив лише із ввічливості, а коли зробила таку пропозицію я відповів:

-Ні, відмовлюсь. В мене є дружина та дитина. З дружиною ми тепер у двох читаємо «нудні» книги та обговорюємо їх. Нам з нею дуже цікаво цим займатися.

Наталя прекрасно зрозуміла мій сарказм і різко встала та пішла, гримнувши дверима й навіть не попрощалася на останок. А я зрозумів, що добре, що вона мене тоді «відшила». Тепер я щасливий. А от чи був би щасливий з нею – не знаю…

Оцените статью
Наталя прекрасно зрозуміла мій сарказм і різко встала та пішла, гримнувши дверима й навіть не попрощалася на останок.