Перше кохання…
Яке ж воно оманливе. Світлані тяжко згадувати про своє перше кохання, постійно сльози на очах. Дівчина була ще молода та наївна коли зустріла своє перше кохання. Його звали Антон. Дівчина вступила до коледжу на перший курс, ще всього боялась, була невпевнена у собі, а цей чоловік це її викладач одного з предметів. Відповідно про яке кохання може йти мова, але подолати свої почуття важко. Світлана відразу відкрилась чоловіку, хоч він був старший на 8 років від неї. Симпатія взаємна, адже Антон Олександрович також проявляв знаки уваги в сторону дівчини. Вона вирішила, що зустріла свою долю.
Оскільки їхнє кохання була заборонене дівчина всі 3 роки навчання приховувала ці стосунки. Антон попередив, якщо дівчина розповість комусь про стосунки які є між ними вони відразу розійдуться. Світлана не хотіла аби чоловік її покинув, тому робила все як він наказував, з часом він почав маніпулювати нею.
Пройшло 3 роки, дівчина випустилась та вже могла не приховувати їхні стосунки. Хоч дівчина закінчила коледж з гарними оцінками, але не працювала. Антон їй забороняв: “Не будеш ти працювати, ти маєш домашню роботу робити й за дітьми дивитись” – ці слова він повторював коли Світлана просилась, щоб чоловік відпустив її на роботу. Вона навіть не мала можливості побачитись з подругами. “Ти вже одружена, куди ти підеш до тих нетямущих”. Світлана тільки й знала, що потрібно прибрати, їсти наварити, попрати й все.
Не кожному ворогу такого життя побажаєш. Антон тільки вказував, що щось не так. Ніякої допомогти з його сторони не було. Всю роботу яку б не зробила Світлана він порівнював з маминою: “В тебе борщ не такий смачний як у мами. В домі не прибрано, а в мами завжди чисто. А мама мене більше любить і більше піклується ніж ти”.
Якось, коли Антона не було вдома, До Світлани прийшла подруга. Вона побачила, що дівчина дуже змінилась і вирішила, що їй потрібна допомога. Вона мовчки, без будь-яких запитань пішла до кімнати й зібрала усі речі Світлани: “Як ти можеш так жити, глянь на себе, ти такого не витримаєш. Ми йдемо звідси назавжди”. Світлана була згодна на все, напевно вже давно чекає коли її хтось забере звідти.
Антон намагався знайти дівчину, але досить таки швидко забув. Вони розлучились і він вже почав жити з іншою жінкою. “Не знає вона, що на неї чекає” – повторює Світлана.
