Назар прожив з Оленою чотири роки. Увесь цей час він знущався з дружини: бив і кричав на неї. Жінка не могла завагітніти, тому він завжди дорікав їй цим.
Його дружина терпіла і старалась догодити чоловіку, але з кожним днем ставало все гірше. А одного вечора він сказав, що більше з нею хоче жити і вигнав її з дому. Чоловік думав, що жінка, яка не може народити дитину – йому не потрібна.
Минули роки після розлучення. Одного вечора Назар сидів у парку та несподівано побачив свою колишню дружину. Вона була одягнута у дорогий одяг і везла у колясці немовля, а за руку тримала дворічну дівчинку. Виглядала жінка заворожливо і чоловік не міг відвести від неї очей.
Він підійшов до неї привітатися і поговорити. Запитав звідки у неї діти, адже вона не могла мати дітей, коли вони жили разом?
-Жінка усміхнулась та відповіла:
– Мої.
За декілька хвилин до неї підійшов високий, гарний чоловік та обійняв. Вони сіли у машину та поїхали. А Назар стояв розкривши рота і дивився їм у слід. Чоловік був шокований і пожалів, що колись ображав жінку та розлучився з нею.
Хороші люди завжди знаходять своє щастя, а погані – залишаються самотніми та нещасними. Так і Назар зараз сидить на лавці і жаліє про втрачене щастя.
