В Олі є донька Яна. Яна ходить в шостий клас. А Олі тим часом вже тридцять два. Вона розвелася з чоловіком і після розлучення переїхала з донькою до своєї матері. Вони вже майже шість років живуть в трикімнатній квартирі її матері. Чоловік платить аліменти, проте вони дуже дрібні(хоча призначили йому більше) і те, далеко не кожен місяць. Оля ж отримує невелику зарплату.
Мати Олі хворіє і тому на ліки йде багато грошей. А тим часом й донька росте. Їй потрібно багато всього. Та й хочеться для неї більше. Та й потрібно не таке, щоб побалувати, а таке як брекети, наприклад. Або на море вперше за 12 років звозити Яну. Показати врешті решт, як це – бути на морі. А ще не завадило б імунітет підкріпити. Проте на це немає стільки грошей. Хоча Оля старається та відкладає на це та тримається молодчинкою.
-У нас все добре. Добре, що ми в своїй квартирі живемо та боргів не набираємо. Мама ж в мене взагалі молодець, економить. Бере продукти акційні, сама багато всього готує, робить заготовки, щоб не бігати по магазинах. Ми добре їмо, вдягнені, взуті та в теплому домі. Все що потрібно в нас є. Було в моєму житті і набагато гірші моменти. – каже Оля.
Є вОлі взагалі-то ще й власна квартира в провінційному місті. То їй тітка переписала.
-Олю, ну в тебе ж є та квартира, але пустує вона, а ти просто так комуналку платиш. Здавай її. Гроші будеш мати додаткові, а ще й комуналку платити не доведеться.
-Даринко, ти що? Я вже одного разу пустила квартирантку одну з котом. І що ти думаєш? Всю квартиру загадили, борг набрали та й втекли. Ще раз такого я не хочу пережити,так що краще нехай пустою стоїть.
-Ну то продай її. Якраз зможеш Яні і брекети покласти, і мама підлікувати, і на море з’їздити.
-Не вартують ці справи продажу квартири. Я квартиру не продаю, а залишаю Янусі, щоб був в неї стартовий капітал. Вона ж скоро виросте, вступить до ВУЗу, а там на роботу треба. Якщо потрібно, то продасть. Нехай сама вирішує, що з тією квартирою робити.
А як ви би вчинили на місці Олі? Я думаю, що це її справа, як розпоряджатися своїм майном. Тим більше, вона турбується про майбутнє дитини, а це справді дуже добре.
