– Чому ти своїх дітей до наших батьків відвезла? Я тепер не можу своїх завести, бо мама не дасть собі раду зі усіма дітьми.”- сварився брат.
Батько і мати не хочуть брати дітей брата до себе у квартиру, бо він їх привозить на все літо, одягу з собою не дає і грошей на харчування також. Діти приїдуть в штанах та одній футболці, так і мають все літо ходити, змінного одягу брат не дає. А якщо холодно буде і дощ буде падати, то що сидіти в квартирі дітям і на вулицю не виходити? Брат говорив матері, щоб вона купувала одяг онукам за свій рахунок. У батьків пенсії невеликі, тому вони не можуть купляти одяг дітям.
Коли Олена привозить батькам онуків, то змінний одяг з собою дає і гроші на харчування. А на вихідні вона з чоловіком приїжджає до дітей.
Сестра ніколи не розуміла поведінки брата і завжди була на стороні батьків. Вони уже виховали двох дітей, чому вони мають забезпечувати і виховувати онуків? Їм потрібно і про себе подумати, трішки відпочити, а не дбати про інших.
– Я відпочити на море поїхати хочу, батьки дружини не хочуть онуків до себе брати і наші батьки також. Кому я маю їх залишити?, – жалівся брат.
Чому ти їх не хочеш з собою на відпочинок взяти?- запитала Олена.
– Я з дружиною не для того цілий рік працювали, щоб на морі за дітьми дивитись. Ми відпочити хочемо! – крикнув чоловік.
У Володимира з невісткою є троє дітей: старшому сину – вісім років, середній дочці – п’ять років, а наймолодшому – два. Я розумію, що інколи хочеться відпочити і не переживати за дітей. Старший син брата завжди, якісь проблеми знаходить і батько мусить їх вирішувати. В четвер з хлопцями побився, а в минулого понеділка – гроші з гаманця матері вкрав. А за наймолодшим сином потрібно постійно дивитись, бо маленький ще.
– Я завжди з дітьми на відпочинок разом їжджу,- сказала Олена.
– У тебе їх двоє, а у мене троє. Із старшим сином завжди проблеми. – сказав він.
Чесно кажучи, брат сам винний, що Назар неслухняний виріс. Він з дружиною завжди не мав часу на виховання хлопчика, а після народження молодших дітей невістка і сама забула за старшу дитину. Він мусив сам про себе дбати: готувати собі їжу, вчити самостійно уроки. Його мати була дуже стомлена, бо молодші діти були дуже капризні, вночі просинались, а брат не допомагав дружині.
– Може ти за дітьми подивишся? – запитав брат сестру.
– Я працюю і не можу з дітьми сидіти. До батьків я своїх завезла, бо у них літні канікули і вдома нікого нема, – сказала Олена.
– Відпустку візьми, допоможи мені, – попросив чоловік.
– Не можу, бо відпустка у мене запланована на вересень і ми летимо у Єгипет.
Володимир розізлився і пішов. Жінка стояла і думала, чому вона має використовувати відпустку на племінників, адже у неї є своя сім’я з якою вона бажає відпочивати.
На другий день до жінки подзвонили:
– Алло, слухаю.
– Привіт, це Оксана. Вчора Володимир приходив просив тебе дітей на тиждень взяти, а ти відмовила. Може ти передумаєш? – запитала невістка.
– Ні, я не візьму дітей. – відповіла Олена.
– Ти безсовісна своїх дітей до батьків відвезла, а вони через це не хочуть наших брати. Негайно забери племінників! – кричала у трубку жінка.
– Ні. – сказала сестра Володимира і виключила телефон.
Жінка була здивована дзвінку невістки, вона не чекала, що вони ще на наступний день будуть вимагати забрати племінників.
Через тиждень подзвонив брат та сказав, що його дружина зібрала речі і пішла від нього. Дітей залишила чоловікові, а сама з коханцем поїхала відпочивати на море.
– Оксана, мене з дітьми покинула через тебе і наших батьків, невже не можна було посидіти тиждень з племінниками? – говорив брат.
Жінка виключила телефон, їй було жаль брата. Але вона розуміла, що ні вона, ні батьки не винні: піти від чоловіка – це був вибір невістки. Краще жити самому, чим жити з такою зрадливою жінкою, яка не хоче турбуватися про власних дітей.
